22.

Олівер.

Ця новина сьогодні в усіх світових таблоїдах: широко відомий 60-річний мільярдер, тусовщик і любитель молоденьких красунь, учора одружився вшосте. Його дружиною цього разу стала 25-річна супермодель Анастейша Дабл. Медовий місяць закохана пара планує провести на Сейшельських островах.

Моя колишня наречена вийшла заміж. Цього разу їй пощастило набагато більше, ніж зі мною: її новоспечений чоловік — мільярдер і любитель світських вечірок. Я ж на його тлі явно не дотягував: до мільярдів мені поки далеко, а галасливі тусовки я на дух не переношу.

Анастейша отримала те, чого хотіла від життя: багатство і славу! Журналісти навіть щось пишуть про їхнє з чоловіком раптово спалахнувше кохання, але ось тут я глибоко сумніваюся: Анастейша непогано може зіграти почуття, але чи вміє вона любити? Боюся, це почуття їй невідоме.

Чи любив я її? Без сумніву. Вона була центром мого всесвіту, сенсом мого життя, моєю мрією та надією. Мені навіть дивно зараз: як я примудрився так у неї закохатися і чому так сліпо довіряв їй?! Вона природжена актриса, її вмінню зачарувати та захопити чоловіка можна лише позаздрити.

Можливо, я б досі жив сліпим закоханим цуценям, якби не Джейк Коннор Адамс. А можливо, Анастейша захопилася б уже кимось іншим і залишила мене заради цікавіших перспектив…

Чи люблю я Анастейшу досі? Складне питання. Любов для мене – не те почуття, яке можна вимкнути в собі одним поворотом тумблера. Коли з тріском руйнувалися повітряні замки моєї довіри до Анастейші, моїх надій і планів на майбутнє, моя до неї любов стояла поруч, та була згодна все пробачити і дати нам шанс на примирення. Можливо, я ідіот, але я справді був готовий пробачити Анастейші їй помилку і спробувати почати все спочатку. Зараз я бачу і розумію, що з її боку це не було просто помилкою. Вона ніколи не любила мене, зате завжди любила гроші. І чим більшою була сума цих грошей, тим сильнішою була її так звана любов.

Тепер, через кілька місяців після нашого розриву, мені поступово стає легше. Зараз я дивлюся на ситуацію, наче через замутнене скло: біль, ревнощі, образа з кожним днем слабшають, поступаючись місцем порожнечі та розчаруванню. Я вже не почуваюся розбитим і розчавленим, як ще кілька місяців тому, але й не можу сказати, що повністю відновився. І тим паче не відчуваю в собі готовності до нових стосунків.

Учорашня поява в моєму житті Емілі добряче струснула мій світ. Немов хтось із силою потряс новорічну скляну кулю, і сніжинки всередині неї, що довго і нерухомо лежачи на дні, знову закружляли в хаотичному ритмі, оживляючи собою замкнутий простір кулі.

За цю добу я відчув поряд з Емілі стільки емоцій, скільки не відчував за кілька останніх місяців, разом узятих. Багато з цих емоцій важко назвати позитивними або приємними, Емілі ненавидить мене, й іноді ця ненависть глибоко мене зачіпає.

Але є в цій дивовижній дівчині такі риси, які відгукуються в найдальших куточках мого серця. Вона буває такою милою, щирою, справжньою, що світ навколо неї немов починає світитися, ніби розсип світлячків.

Запах її волосся, відчуття її ніжної шкіри під моїми долонями змушують моє серце спочатку пропускати удар, а потім пускатися в божевільний галоп.

«Блакитноока колючка» — так я підписав контакт Емілі у своєму телефоні. Мені чомусь хочеться радувати її, бачити її усмішку і чути її веселий сміх. Але вона вважає мене чи не головним своїм ворогом і кидає в мій бік колкості та косі погляди.

Думаю, крім усього іншого, я здаюся Емілі дещо дивним. Я впорядкував своє життя певними правилами, звичками та ритуалами, так мені легше хоч трохи контролювати зовнішній хаос, що вибиває мене з колії. Можливо, витоки цього слід шукати в дитячих психологічних травмах, я не знаю, і розібратися в цьому, чесно кажучи, ніколи не намагався.

Сьогодні я витратив пів дня на пошуки братів Емілі, переговори з їхнім опікуном, а також містером Вортінгтоном (як я розумію, він далеко не такий простий у всій нашій історії, як хотів здатися вчора на оголошенні заповіту батька Емілі). Мені вдалося добитися для Емілі можливість побачення з братами.

Навіть не думав, що ця новина обрадує її настільки, що вона в пориві радості обійме мене. Це було несподівано і… приємно. Незважаючи на те, що мій сьогоднішній настрій сміливо можна назвати препаршивим, я встиг відчути тепло на серці від швидкоплинного дотику натхненної Емілі. Чомусь мені захотілося, щоб такі моменти траплялися частіше.

Емілі.

Він зробив це! Не знаю, як йому це вдалося, але Олівер зумів домогтися для мене побачення з братиками. І не через три місяці, а вже за чотири дні! Ми з ним зможемо поїхати до цієї закритої приватної школи, куди визначили Майка і Генрі, і я нарешті зможу їх обійняти!

Вечірка! Чорт забирай, я повинна була домовитися з Олівером про вечірку, на якій Аліша його спокусить. І відбутися ця вечірка має цими вихідними, бо наступними вихідними вже відбудеться наше з ним безглузде весілля, тож тягнути більше нікуди! Отже, в суботу вранці нам доведеться з'їздити на зустріч із братиками, а ввечері зібратися з друзями на вечірку. Так, ще один насичений буде деньок! Дуже сподіваюся, що все пройде так, як ми з Алішею задумали!

Олівер нарешті піднімається в спальню. Він перетинає кімнату, прямуючи у свою гардеробну, але я зупиняю його.