19.

Емілі.

Ранок наступного дня в мене настає приблизно опівдні. Мені насилу вдається відірвати голову від подушки і змусити себе піти у ванну. Голова гуде тупим болем, горло неприємно першить і дере – мабуть, ніч на холодному балконі обернеться таки мені застудою.

З гардеробної не чути ні звуку. Цікавість переважує, і я обережно стукаю в двері, а не почувши відповіді – зазираю в комірчину Олівера. Там немає нікого, його ліжко акуратно застелене, на вішалках висять рівні ряди піджаків, сорочок і штанів, розсортованих за кольорами та відтінками.

Тут пахне чистим одягом і… Олівером. Ну причепився ж мені цей його запах! І що в ньому такого, скажіть на милість? Злюся на себе, і при цьому з задоволенням повільно втягую ніздрями повітря гардеробної.

Чую за спиною неголосний стукіт у двері спальні. Кулею вискакую з гардеробної. Ще не вистачало, щоб мене застали серед речей Олівера!

У коридорі я виявляю молоду миловидну дівчину в форменному одязі покоївки. У руках у неї піднос із тарілками, чашкою кави та склянкою соку. Вона широко мені посміхається, немов дуже рада мене бачити, і киває на піднос із їжею.

— Доброго ранку, міс Емілі! Чи не бажаєте поснідати? Я принесла Вам цілий піднос різних смаколиків. До речі, мене звуть Абігейл, але всі називають мене Абі, і Ви, звичайно, теж можете мене так називати, якщо Вам так буде зручно.

Абі балакає без угаву, при цьому заносить піднос у спальню, ставить на столик і розставляє на ньому принесену їжу.

— Я працюю покоївкою в будинку містера Бішопа. Він чудовий господар, просто чудовий! До того ж він дуже акуратний, тому роботи в мене небагато, ну Ви ж мене розумієте? — Абі змовницьки мені підморгує, — Крім мене зі прислуги в домі є кухарка Сесилія і дворецький Реджинальд, з ним Ви, я думаю, вже познайомились, адже в нього не буває вихідних, уявляєте, він сам від них відмовився! А ми з Сесилією вчора були на вихідному, тому не змогли Вас зустріти, міс Емілі, Ви вже нас вибачте!

Під нескінченну балаканину Абі я із задоволенням уплітаю омлет із беконом, смажену спаржу та панкейки з кленовим сиропом, запиваючи все це апельсиновим соком, а потім ще й кавою. Я наїлася на два дні вперед, але все так смачно, що я не могла зупинитися.

— Будь ласка, передайте Сесилії, що вона неймовірно готує! Все настільки смачно, що я готова вилизати тарілку.

— О, що Ви, це готувала не Сесилія. За давньою традицією сніданки в цьому домі для всіх в ньому присутніх, включно з прислугою, завжди готує містер Олівер. Я ж кажу, він дуже, дуже хороший господар!

Я так і застигаю зі шматком панкейка в роті. Олівер готує сніданки, та ще й для всіх у домі?! Хай мене грім поб'є, але я не можу собі навіть уявити цю картину.

— Ось цікаво, він при цьому одягнений у діловий костюм? — запитую я, намагаючись проковтнути нерозжований шматок.

— Ви теж помітили, як він любить костюми? — Абі злегка хихикає, знизивши голос, — На кухні він пов'язує поверх костюма фартух, щоб його костюм не постраждав.

У коридорі чуються чоловічі голоси, а потім якийсь гуркіт і чиєсь невдоволення. Я запитально зводжу брову.

— Не лякайтеся, міс Емілі, сьогодні в усьому домі встановлюють відеокамери. Як нам сказали – це для посилення безпеки, у нашому районі за останні півроку сталося вже два пограбування, уявляєте?!

Я чудово знаю, чому в домі ставлять відеокамери: для того, щоб стежити за нами з Олівером, за тим, як ми з ним виконуємо умови контракту. Але Абі я цього, звичайно, не скажу, тому згідно киваю на те, що безпека дуже важлива.

Переливи дверного дзвінка розносяться по домі. Абі захоплено притискає руки до грудей.

— Боже, я, напевно, ніколи ще не спостерігала такої метушні й такої кількості людей у цьому домі. Зазвичай тут тихо й порожньо, а сьогодні просто прохідний двір! Побіжу подивитися, хто там цього разу прийшов.

Вона дійсно практично вибігає з кімнати, залишивши двері відчиненими, і я зі здивуванням чую голос Аліші, що доноситься з першого поверху.

— Еміліїі! — дзвінко кличе вона мене і схоже вже починає підніматися сходами на другий поверх, — Де ти там сховалася?

Не можна дати їй увійти в спальню, вона все тут дослідить і виявить ліжко Олівера в гардеробній. Вельми дивний момент для без п'яти хвилин молодят. Хоча, здається, я щось говорила подругам про те, що ми не спимо з Олівером до весілля з релігійних причин. Ох, боюся, я скоро загрузну в цій брехні!

Як би там не було, краще не давати Аліші приводу для зайвих розпитувань. Тому я покидаю спальню і виходжу назустріч своїй несподіваній гості.

— Аліша! Оце сюрприз! Як тобі вдалося мене знайти?

— Викрутила яйця твоєму нареченому, — відповідає вона з непроникним обличчям. Побачивши моє замішання, продовжує, — та жартую, я в нього вчора прямо запитала вашу адресу, і він мені сказав. Добре, що в мене вистачило мізків її записати, бо останні два коктейлі під ранок в клубі остаточно стерли мою пам'ять. До речі, ми вчора і без вас непогано погуляли, хоча Кейті часом була занудною. До речі, як там твій коханий, він пережив цю ніч?

— Він давно поїхав на роботу, думаю, з ним усе гаразд. Ходімо, я тобі покажу сад перед домом, він прекрасний.