6.

Емілі.

Моя ненависть мала б надати мені сил, але зараз я все більше відчуваю спустошення та навіть якусь відстороненість. Здається, що моя психіка намагається захиститися від божевілля ситуації, в яку я потрапила, і мій мозок ніби переходить в режим очікування, гасить емоції, зосереджуючись лише на базових функціях виживання організму.

Я дихаю, дивлюсь та слухаю. Слухаю, але майже не сприймаю інформацію. М-р Вортінгтон щось розповідає про подробиці контракту, про якісь обов’язкові щоденні спільні з моїм чоловіком щасливі селфі в кількості 20 шт, які ми будемо зобов’язані відправляти для звіту. А в мене раптом з’являється  питання:

- Хто він в біса взагалі такий? – я на пів слова перериваю Вортінгтона, той трохи ніяковіє, бо розуміє, що я запитую про свого нареченого, який зараз сидить майже поруч.

- Містер Бішоп – син колишнього бізнес-партнера Вашого батька, міс Блант.

- Знов бізнес. Треба ж, чому я навіть не здивована? Гей, чоловічок! – я простягаю руку через стіл та клацаю пальцями прямо перед обличчям цього Олівера, - у тебе в голові лише цифри та фінансові звіти?

Він ніяк не реагує на мої дії та слова, лише дивиться на мене своїми пустими байдужими очима. Навіть і не зрозумієш, на мене він дивиться чи кудись крізь мене. Він немов рептилія – холодний, пустий та відсторонений. Ніякі емоції не відображаються на його бездоганному обличчі. Мені хочеться плюнути в це обличчя, але я вирішую стриматися. Здається, пару хвилин тому м-р Вортінгтон щось казав про якісь штрафні санкції в якості покарання за наші з чоловіком публічні сварки, порушення обов’язкового розкладу(щоб ви повиздихали, ви мені навіть розклад придумали?!) та зраду. Тож, мабуть, я плюну Оліверу в обличчя трохи пізніше, коли ніхто не бачитиме.

Нарешті м-р Вортінгтон викладає на стіл три червоні теки та три бланки, схожі на той, який надійшов до мене зі звісткою про смерть мого батька.

- Чому два документи? – запитую скоріш автоматично, ніж зацікавлено.

- Це – майже стандартний шлюбний договір, - Вортігтон вказує на три самотні папірці, - За законом він не може регулювати особисті відносини між подружжям, тому за для виконання волі Вашого батька додатково був складений оцей контракт, - він кладе руку на червону теку, - Це окремий документ, ще раз наголошую – дуже професійно створений документ, який я раджу вам обом ретельно вивчити. Вас обох, ваші звички та спосіб життя всебічно вивчали протягом останніх двох місяців. Змушений попередити, що спостереження за вами не припиниться, до того ж в будинку, де ви проживатимете, будуть встановлені відеокамери(окрім, звичайно, вашої спальні та ванних кімнат). Окреме прохання до Вас, міс Блант: якщо Ви побачите машину зовнішнього спостереження – будь ласка, не кидайте в неї каміння. Ці люди лише виконують свою роботу. До того ж за такі дії передбачені штрафні санкції.

- М-р Вортінгтон, а як Ви гадаєте, навіщо весь цей цирк був потрібен моєму батькові? Невже він настільки мене ненавидів, що вирішив зруйнувати моє життя, навіть не маючи згоди позловтішатися з цього, гниючи в могилі?

Вортінгтон трохи відхиляється назад та втомлено зітхає.

- Мені важко судити, міс Блант. Я не вважаю, що Ваш батько ненавидів Вас чи бажав Вам чогось поганого. Гадаю, що остаточні виводи про причини, які змусили його вдатися до складання цього контракту, ми зможемо зробити лише по закінченні наступних трьох років. Я дуже бажаю Вам не падати духом, не втрачати віру у власні сили та пам’ятати, що Ви не за роками мудра та розумна дівчина. Якщо Вам знадобиться будь-яка моя допомога – я завжди до Ваших послуг, міс Блант.

У відповідь я лише трохи підтискаю губи та стримано киваю.

Ще цього ранку я була вільною самостійною людиною. А зараз я відчуваю, як мене якірним ланцюгом приковують до цієї оливкової рептилії – мого майбутнього чоловіка. І я поки що безсила цьому протистояти.

М-р Вортінгтон дістає дві однакові ручки та кладе їх переді мною та…навіть не знаю, як його називати. Нехай буде рептилія.

- Я зобов’язаний у вас спитати: чи бажаєте ви прочитати контракт перед тим, як поставити під ним свої підписи?

- Мені це не потрібно, я вже мав змогу вивчити його - рептилія лізе рукою собі за пазуху та дістає звідти ручку. Власну ручку. Тобто ручка м-ра Вортінгтона його не влаштовує? Довбаний сноб. Я помічаю на манжеті його сорочки запонку. Запонку, чорт забирай! Нудота підступає до мого горла. Що ти взагалі таке?! Тобі ще нема тридцяти, а ти вже перетворився на найгірший зразок офісної криси. І, здається, пишаєшся цим.

- Міс Блант, можливо Ви бажаєте прочитати контракт?

- І що це змінить? Я знайду там юридичну помилку та його анулюють? Мені гидко навіть брати його до рук.

- В такому разі гадаю ми можемо перейти до підписання документів, - м-р Вортінгтон кладе перед кожним з нас по екземпляру бланка договору та по червоній теці з контрактом.

- Маю вас попередити, що одразу після підписання ви обидва зобов’язані відправитися до клініки, назва та адреса якої вказані в контракті, та пройти повне медичне обстеження. Також для всіх ваших друзів, знайомих та рідних ви стаєте справжньою закоханою парою, яка має готуватися до свого весілля. Підкреслюю: справжньою парою. Ніхто не має знати про існування контракту. Шість вечорів на тиждень ви зобов’язані проводити разом, один вечір на вибір можете присвятити спілкуванню з друзями або своєму хобі. Також чотири рази на рік ви разом відпочиватимете у вказаних в контракті місцях, витрачаючи  не менш як два тижні на кожну поїздку. Це не рахуючи весільної подорожі, місце якої ви можете обрати самостійно. Думаю, я можу не нагадувати, що будь-яки відступи від умов контракту будуть одразу помічені та за це ви отримаєте покарання. Міс Блант, лише від вашої поведінки та вчинків залежатиме, як швидко Ви зможете відновити спілкування зі своїми братами. Я Вам дуже бажаю, щоб це сталося якомога швидше.