5. Крок

Перший крок найважчий.

Кожна дівчинка ще з дитинства мріє про весілля, Олівія не була виключенням : у десять вона мріяла про білу карету і прекрасного принца, у 15 - про чудове плаття і красеня -актора, у 20 - про невелике святкування у колі рідних, років через вісім... Сьогодні вона стоїть у легкому сарафані  з скромним букетом блідо-рожевих троянд і намагається природньо усміхатися ... виходить геть погано. Поруч стоїть Раян у вишневій сорочці в чорні квадрати і світлих джинсах, чоловік заспокійливо стискає її руку, от тільки помагає не дуже. З гостей - персонал лікарні, з яким Раян найбільше спілкувався і батько Лів. Замість затишного ресторану - невеликий обід у лікарняному кафе. Замість гори букетів, музики і щирого сміху - скупі привітання і писк телефонів - пацієнти не чекатимуть.

Розпис проходить як у тумані - кілька підписів, каблучки, привітання і скупий поцілунок у кутик губ від ...чоловіка? 

Думка, що Лів тепер стала заміжньою жінкою здається чимось божевільним. Дівчина кілька секунд дивиться на каблучку на безіменному пальці лівої руки, до кінця не розуміючи, що за якісь два дні обманула батька, вийшла заміж за малознайомого чоловіка і зовсім не знає що робити далі.

Раян, наче захищаючи її, даючи час прийти до тями, приймає малочисельні привітання, прикриваючи спиною Лівію.

- Ти не виглядаєш щасливою.

У голосі батька чути розякаяння, чоловік наче починає розуміти, що все навкруги - дешевий фарс. Лів помічає сум в його очах і прокидається зі сну.

- Я просто не зовсім зрозуміла що сталося. Організувати весілля за два дні - ще та морока - дівчина намагається перевести все в безневинний жарт.

- Я розумію, що атмосфера тут явно не святкова...

Батько з жалістю кидає поглядом на кабінет доктора Грегора, який той так люб'язно виділив на церемонію.

- Яка різниця де, головне з ким. - дівчина намагається усміхнутись.

- Раян сказав, що ви давно обговорювали веслля. Можливо через певний час можна буде відсяткувати все в іншій обстановці.

Так, Раян виявився кращим обманщиком ніж вона, все продумав до найменших дателей. Склав з обману справжній пазл, який майже не реально розібрати.

- Тату, от тебе випишуть і ми організуємо справжню вечірку. 

Лів присідає біля батькової коляски на коліна і ластиться щокою під лагідний дотик його руки.

- Я люблю тебе більше за все на світі. Ти найдорожче що в мене є, тату!

Олівія відчуває, як до горла підкатує комок і по щоці течуть сльози.

- Я теж тебе люблю. - голос Браяна хриплий, чоловік ледь стримує емоції. Не так він уявляв найщасливіший день в житті своєї дитини.

Батько і донька кілька хвилин сидять мовчки. Кожен думає про своє. Браян гладить дочку по голові і тихо гордиться нею - він добре виховав свою Оливку.

Лів ледь стримує сльози і все ж не жаліє, що пішла на обман - вона бачила полегкість на обличчі батька у момент, коли їх з Раяном оголосили чоловіком і дружиною. Хто зна як буде потім, сьогодні вона зробила свій вибір добровільно.

Та й Раян сравді зранку приїхав з юристом і контрактом. В документі йшлося про шлюб на пів року, з можливістю продовження терміну. І Лів і Раян розуміли, що термін умовний, все може закінчитись значно раніше - з останнім подихом батька. Було написано і про те, що жодні кошти, нерухомість чи інше майно не ділиться між парою у разі розірвання шлюбу. Жодних претензій сторони одна до одної не висувають. Лів не була впевнена, що такий документ є законним, але підписала його. Зрештую, жити вони все одно будуть окремо, а бачитись лише у стінах лікарні. Хіба щось змінить тонкий обводок золота на пальці? Зараз на першому місті для Лів - здоров'я батька.

Уже під вечір Раян відвіз Олівію додому, дівчина знову здалась під тиском  чоловіків і пообіцяла спробувати нормально відпочити. Ліві так і не змогла звикнути до думки, що тепер заміжня. Все ж одного дня мало, щоб прийняти цей факт.

- Ти теж відчуваєш себе не звично? - Раян провів дівчину до коридору, галантно допоміг скинути кофтину, ночі були прохолодні і тепер чекав на її відповідь присівши на невилику софу.

- Трохи є. Але ж наше життя залишится попереднім, окрім каблучок нічого не нагадує про цей день. Не думаю, що наші відносини зміняться.

Погляд чоловіка став гострим і Лів зщдивовано подивилась на ординатора.

- Я б не хотіла створювати тобі незручностей. 

- Ти і не створила. Я знав, що роблю. Лів...- Раян уважно дивився на дружину, ніби наважуючись сказати щось важливе.

Чоловік взяв її за руки і ніжно усміхнувся:

- Я знаю, що ти мріяла не про таке весілля. Хочу, щоб цей день запам'ятався тобі і чимось хорошим. Дозволь зробити маленький сюрприз.

- Сюрприз? - дівчина була спантеличена.

- Довіришся мені? 

Олівія засміялась, чи не найщиріше за весь день:

- Я щойно вийшла за тебе, Раян Девіс, як думаєш, довіряю я тобі? 

Через годину Олів лежала на даху багатоповерхівки майже в центрі міста. Плечі зігрівав теплий коцик, терпкий смак вина приємно лоскотав горло. Дівчина опиралась на груди Раяна, а його руки ненав'язливо пестили шию. Коли вона встигла так звикнути до цього дивного чоловіка? Коли дозволила собі довіритись? 

Оливка відганяла непрохані думки і, чи не вперше за пів року, дозволила собі відпустити всі страхи та переживання.

- Я рідко сюди приходжу. - Раян говорив ледь не пошепки. - Не вистачає часу. Але коли стає геть погано - це моє місце для відпочинку. Тут найкрасивіше небо у місті.

- І найближче. Дякую тобі, Раян. Не знаю у що я вплутала тебе, але дякую. І за те, що допомагаєш, що завжди поруч, і за цей вечір.

- Ти дивовижна, Лів. За ці роки роботи в лікарні я бачив багато. Але ти не підлягаш жодним рамкам. Дивовижно, як в одній жінці може бути така сила і така слабкість. Дивовижно, але я щиро хочу тобі допомогти Олівіє Девіс!