3. Спалені мости

На тонкому льоді можна і потанцювати.

Вівторок Олівія зустріла у лікарні, як і всі попередні дні, зрештую. Вона не могла уже і згадати, коли їздила додому. Адам Грегор довго пояснював їй і результати аналізів, і перебіг "клініки", і ділився власними спостереженнями. Онкологія страшна хвороба по сиптомах і ще страшніша своєю непередбачуваністю. Ніяких гарантій ніхто дати не міг, але Грегор наполягав надіятись на краще. Був шанс, що після хіміотерапії і радіології Браян піде на поправку. Лікар не хотів обнадіювати, але просив не впадати у відчай.

Ліві довго гуляла парком, намагаючись привести думки у порядок. Батько з самого ранку зустрів її питанням про знайомство з таємничим Раяном. Дівчина розуміла - її відмазок на довго не вистачить. Та й, з іншого боку - батько був би щасливий, якби побачив і повірив, що вона з кимось зустрічається. З кимось хорошим і надійним. Якщо татові залишилось зовсім мало часу то вона готова ув'язатись у таку авантюру. Батько все життя посвятив їй, не женився вдруге, готовий був дістати зірку з неба....якщо цей обман зробить його спокійнішим - Олівія піде на нього.

От тільки потрібно найближчими днями знайти підходящу кандадатуру. Дівчина почала перебирати в голові усіх знайомих чоловіків, які б могли їй допомогти, коли задзвонив телевон. На екрані висвітило ім'я "Райн" і дівчину як током ударило. Все ж так просто! 

Ординатор чекав на дівчину біля кафетерію з двома паперовими стаканчиками.

- Капучіно з корицею та шоколадом.

- Без цукру? - Олівія усміхнулась кутикаи губ. Чоловік кивнув і відсунув невеликий стілець біля столика запрошуючи сісти.

-Ти говорила з лікарем Грегором? - Ліві зітхнула і кивнула, Раян зрозумів, що двчина не має жодного бажання говорити на тему хвороби батька.

- Лів, давай я підвезусьогодні тебе додому. Я знаю, що в тебе чудова сусідка Аліса, яка приглядає за будинком, але ти ж не вилазиш з лікарні уже 2 тиждень. Персонал Lee Memorial зможе надати Браяну необхідну допомогу.

- Я не хочу залишати батька наодинці.

- Ліві, йому зараз необхідні позитивні емоії і хороший настрій, а твій вигляд...ти мене вибач, але виглядаєш ти паршиво.

Олівія лиш фиркнула і відпила гарячий напій. Думка про позитив для батька підштовхнула її до іншої теми.

- Раян, маю до тебе прохання. Тільки ти вислухай, будь ласка.

Ординатор слухав не перебиваючи, по його обличчі не можна було зрозуміти нічого. Лів говорила і про те, що не планувала так скоро виходити заміж і про розмову з татом і клятву, і про мимвільний обман з хлопцем. 

- Лів, а ти впевнена, що я хороший кандидат на цю роль? - чоловік навіть не дослухав до кінця розповіді, сам все зрозумів.

- Раян, а чому ні? Це просто фікція на  ...- Ліві замовкла, розуміючи що сама не знає на скільки. 

- А що потім?

- Не зійшлись поглядами на життя? - відповіла питанням на питання. - Раян, мені більше нема до кого звернутись. Просто підіграй.  

Девіс мовчав добрих хвилин 5 і Олівія зовсім зневірилсь поути ствердну відповідь, коли він нарешті підвівся з стільця і простягнув їй руку:

-Ходімо.

- Куди?

- Знайомитись з твоїм тато. - Олівія хмикнула- знайомі вже.

Браян зустрів їх у колясці, чоловік тримав у руках блокнот і чорною ручкою робив замальовку виду з вікна біля якого сидів.

-Тату. - покликала тихо Лів. - Ти хотів познайомитись з мої хлопцем.

Батько повернув візок і злегка усміхнувся.

- Привіт, Раян. Я все думав чи не здалось мені що ти надто часто крутишся біля моєї доньки. - батько виглядав строгим. Але Олівія готова була закластись, що Раян йому подобається. Зрештую, батько кілька разів доволі тепло відзивався про чоловіка.

- Ви краще виглядаєте. Лікар Грегор дає добрі шанси.

-Один Бог може мені шанси давати, синку. Але я вже своє віджив. 

- Дурниці говорите, вам ще на весіллі танцювати.

Батько хмикнув і криво усміхнувся, а Олівія незадоволено подивилась на Раян - і навіщо таку тему піднімати?

-До речі про весілля, мені б хотілось ще доньку до вівтаря провести.

- Тоді всі сили на одужання. - Раян похлопав пацієнта по худій руці і підбадьорливо усміхнувся. Але Браян мав свої плани.

- І довго ви зустрічаєтесь? 

Парочка обмінялась поглядами і відповіле завчине - 3 місяці. Чоловік знову усміхнувся.

-Я коли зробив пропозицію твоїй мамі, ми теж зустрічались якраз три місяці. - і багатообіцяюче подивився на ординатора. - Я був впевнений, що це любов на все життя.. - голос хворого обірвався і він закашлявся. Раян моментально подав воду і допоміг втримати бутилку.

- Вам потрібні позитивні емоції, Браян. 

- Єдине, що може викликати позитивні емоції - впевненість, що Оливка в надійних руках.

-Тату - Олівія присіла біля крісла і поцілувала батькову долоню. - мені зараз не до весілля, але наші відносини з Раяном нас обох влаштовують. Раян піклується про мене...- сказала і подумала , що справді ж піклується.

Звідкись знаходить час, поміж чергою пацієнтів, принести їй обід, каву. Нагадати про теплу кофту і сон. Уважно подивилась на хлопця і злегка посміхнулась.

- Я не хочу на вас давити. - батько виглядав подавленим.

- Браян, я готовий хоч завтра вести вашу доньку до вівтаря, але хіба ж вона отак скоро погодиться. Їй все потрібно обдумати.

-Олівіє? - Браян запитально дивився на доньку, а дівчина шоковано дивилась на ординатора- що він меле?!

- Я..ну...ми ще не говорили..

- Говорили. - Раян багатозначно поглянув на дівчину і продовжив - Лів знає, що я готовий узаконити наші відносини, але зараз зовсім не до весілля.

- Ну чому ж, моя хвороба - це якраз ще один аргумент. Оливко, це звичайно твій вибір...