Розділ 21

Тіні минулого

Олена дивилася на Максима і не впізнавала його.

Ще хвилину тому він усміхався.

Говорив про поїздку в Карпати.

Про майбутнє.

А тепер сидів мовчки.

Напружений.

Зблідлий.

Наче побачив привид.

— Максиме...

Він не відповів.

Лише дивився на телефон.

— Хто написав?

Нарешті він підняв очі.

І в них було щось таке, що змусило серце Олени завмерти.

Тривога.

Справжня.

Глибока.

— Людина, яку я ніколи не хотів більше бачити.

— Колишня наречена?

Максим похитав головою.

— Ні.

Олена завмерла.

— Але ж вона...

— Загинула.

Так.

І справа не в ній.

Він важко видихнув.

Наче кожне слово давалося йому боляче.

— Це її брат.

Артем.

Ім'я нічого не сказало Олені.

Але реакція Максима сказала достатньо.

— Що він хоче?

— Не знаю.

І це мене лякає найбільше.

Телефон знову завібрував.

Нове повідомлення.

Максим відкрив його.

І зблід ще більше.

— Що там?

Він мовчки простягнув телефон.

Олена прочитала лише один рядок:

"Настав час розповісти їй правду."

У грудях похололо.

— Яку правду?

Максим різко підвівся.

— Я не знаю.

Але якщо Артем повернувся, значить щось сталося.

Усю ніч вони майже не спали.

Олена лежала поруч і дивилася в темряву.

Поруч був чоловік, якого вона кохала.

Але вперше між ними з'явилася таємниця.

Наступного дня Максим зник.

Не відповідав кілька годин.

Не дзвонив.

Не писав.

Олена намагалася працювати.

Але руки тремтіли.

У голові лунав лише один рядок:

"Настав час розповісти їй правду."

Близько четвертої години вечора задзвонив телефон.

Максим.

— Де ти?

— Олено...

Його голос був дивним.

Незвично тихим.

— Що сталося?

На тому кінці запала довга тиша.

Наче він збирався з силами.

— Мені потрібно, щоб ти приїхала.

— Куди?

Він назвав адресу.

Старий будинок на околиці міста.

Через сорок хвилин Олена вже була там.

Біля воріт стояв Максим.

А поруч із ним незнайомий чоловік.

Високий.

Темноволосий.

З холодним поглядом.

— Це Артем.

Сказав Максим.

Чоловік уважно подивився на Олену.

І повільно промовив:

— Ти навіть не уявляєш, ким насправді є людина, яку ти кохаєш.

У Олени перехопило подих.

Максим різко повернувся до нього.

— Замовкни.

— Чому?

Правда завжди болить.

Олена дивилася то на одного, то на іншого.

Серце шалено калатало.

— Хтось мені пояснить, що відбувається?

Артем гірко усміхнувся.

І дістав із кишені стару фотографію.

— Почнемо з того, що смерть моєї сестри була не випадковою.

Світ навколо Олени ніби зупинився.

Максим заплющив очі.

Наче саме цього моменту боявся всі ці роки.

А Олена раптом зрозуміла:

її життя ось-ось зміниться назавжди.