Розділ 6

Маленька таємниця

Наступний тиждень промайнув швидко.

Олена поступово звикала до нового місця роботи, хоча характер Максима все ще залишався для неї загадкою.

Одного ранку вона поспішала до офісу, коли задзвонив телефон.

— Мамо, — схвильовано сказала вихователька Марійки. — У доньки трохи піднялася температура.

Олена завмерла.

— Сильно?

— Ні, але краще забрати її раніше.

Олена глянула на годинник.

Сьогодні мала відбутися важлива нарада з клієнтами.

Саме та, яку Максим готував кілька тижнів.

Вона не могла підвести його.

Але й залишити доньку теж не могла.

Увесь день Олена працювала ніби на автоматі.

Під час наради вона постійно поглядала на телефон.

І це не залишилося непоміченим.

— У вас проблема? — запитав Максим, коли всі розійшлися.

— Ні.

— Брешете.

Олена важко зітхнула.

— У Марійки температура.

Максим насупився.

— Чому ви досі тут?

— Бо потрібно було завершити роботу.

— Робота зачекає.

Вона здивовано подивилася на нього.

— Їдьте до доньки.

— Але документи...

— Я сказав, їдьте.

У його голосі не було звичної суворості.

Лише турбота.

Олена мовчки кивнула.

Наступного дня Марійці стало краще.

Увечері у двері квартири несподівано подзвонили.

Олена відкрила й застигла.

На порозі стояв Максим.

У руках він тримав великий пакет.

— Ви що тут робите?

— Перевіряю, чи слухаєтесь ви наказів керівництва.

Олена вперше побачила в його очах веселий блиск.

— А це що?

— Для Марійки.

У пакеті були фрукти, розмальовки та великий плюшевий ведмедик.

Марійка буквально засвітилася від щастя.

— Це мені?

— Тобі.

— Ви найкращий!

Дівчинка міцно обійняла його.

Максим ніби розгубився.

А потім обережно обійняв її у відповідь.

Олена мовчки спостерігала за ними.

Її серце дивно стислося.

Вона раптом зрозуміла, що Максим стає для них набагато важливішим, ніж мав би.

І це лякало її найбільше.

Адже вона вже одного разу довірила комусь своє серце.

І дуже дорого за це заплатила.