Розділ 5

Перший вечір разом

Наступного дня Олена прийшла на роботу раніше, ніж зазвичай.

Після вчорашньої зустрічі в супермаркеті вона не могла перестати думати про Максима.

Вперше вона побачила його не як холодного начальника, а як звичайну людину.

— Доброго ранку, — привітався він, проходячи повз її стіл.

Олена здивовано підняла голову.

Це був перший раз, коли він привітався першим.

— Доброго ранку.

Протягом дня вони майже не спілкувалися. Але ближче до вечора Максим викликав її до кабінету.

— У нас проблема з важливим проєктом. Потрібно терміново підготувати документи.

— Сьогодні?

— Так.

Олена глянула на годинник.

— Мені потрібно забрати доньку.

Максим на кілька секунд замовк.

— Привезіть її сюди.

— Що?

— У нас є кімната для переговорів. Вона може там побути кілька годин.

Олена не знала, що відповісти.

Через годину Марійка вже сиділа в офісі й малювала кольоровими олівцями.

Максим проходив повз і випадково зазирнув усередину.

— Це ви намалювали?

— Так! — гордо відповіла дівчинка.

— Гарно виходить.

Марійка широко усміхнулася.

— А мама каже, що я художниця.

Максим несподівано усміхнувся у відповідь.

Олена спостерігала за ними через скляні двері.

І вперше побачила в ньому щось тепле.

Щось справжнє.

Того вечора вони закінчили роботу майже о десятій.

Коли Олена збиралася додому, Максим несподівано сказав:

— Я вас підвезу.

— Не потрібно.

— Уже пізно.

Марійка сонно тримала маму за руку.

Олена погодилася.

У машині панувала дивна тиша.

Але чомусь цього разу вона була приємною.

Ніхто з них ще не знав, що це лише початок історії, яка змінить їхні життя назавжди.