Розділ 2. Артем.

Божевільний видався тиждень: купа гарячих строків, які були порушені підрядниками, скандали з інвесторами та замовниками, й наостанок несподівана умова батька – знайти наречену та одружитися протягом року.

Я  настільки звик до свободи та вільного життя, що просто не уявляв – що таке родина. Я ніколи не прагнув серйозних стосунків, мене цілком влаштовували тимчасові втіхи та дівчата легкої поведінки, яких я стабільно чіпляв у дорогих клубах.

Разом з батьком ми збудували з нуля будівельну імперію, наразі саме я володію значною часткою компанії, яка робить під ключ проєкти розважальних та бізнес-центрів. Я – генеральний директор, який полюбляє дороге вино та люксові курорти. Лише пару тижнів тому відступив від власних правил й купив дачу за містом. Не Мальдіви, звісно, але це елітний житловий комплекс, а отже гарне містечко, щоб заховатися від сторонніх очей…

– Артеме, я наполегливо тебе прошу! Я вже немолодий, та й ти не завжди будеш молодий та активний. Візьмися за розум та знайди собі ту, яка стане берегинею домашнього вогнища, створить затишок, народить дітей. Бізнесу потрібні спадкоємці. А ти у мене – єдиний син.

– Батьку, ну яка дружина? Яка родина? Мені лише тридцять п’ять!

– Тобі вже тридцять п’ять! У твоєму віці в мене вже був ти й навіть ходив до школи!

– Тату, часи змінилися… Зараз немає потреби створювати родину так рано!

– Ти тільки й думаєш про гульки та Мальдіви, – зітхнув батько.

– Я – генеральний директор однієї з найбільших будівельних компаній країни, тату! – гаркнув я. – І це моє діло, на що я трачу чесно зароблені гроші й на який курортах проводжу відпустку!

– Я даю тобі рік. Один рік, щоб знайти собі наречену. І після весілля я передам тобі та майбутньому онуку свій пакет акцій. Ти матимеш контрольний пакет, а новонароджена дитина отримає 20%...

– Ти хочеш відмовитися від пакета акцій? – здивувався я та втупився на батька. – Чому? Ти чимало вклав у розвиток нашого родинного бізнесу.

–  Повір, на це є поважна причина, – тихіше додав чоловік та зробив ковток чорного чаю. – Я отримав результати обстеження. У мене рак. Остання стадія. Лікарі дають максимум рік…

– Що? – не повірив я та відчув, як до горла підкотив клубок.

– Тепер ти розумієш, чому я прошу тебе не зволікати? Життя занадто непередбачуване. А ще занадто коротке, щоб витрачати його лише на власні задоволення. Подумай про це.

Батько один ковтком допив чай та вийшов з кабінету, залишивши мене самого.

Рак? Звідки? Чому? Але навіть якщо й так, то чому я маю одружитися з першою зустрічною? Ніхто з моїх теперішніх пасій не підходить на роль дружини. Занадто розбещені, занадто люблять мої гроші. Навіть та Оленка, донька нашого акціонера та друга батька, яка прийшла в компанію два місяці тому й мало не кожного дня намагається добитися моєї уваги – то ручку впустить прямо мені під ноги, то каву піднесе, коли моя секретарка, пані Тамара, виконує інші доручення. Ні, я не маю нічого проти неї. Оленка – приваблива дівчина, має довге біляве волосся й на подив розумна та кмітлива. Але при цьому вона мені абсолютна байдужа. Можливо, не будь вона, донькою друга сім’ї, ми б навіть закрутили інтрижку, переспали кілька разів. Але я не хочу давати їй надію на більше, тому продовжую ігнорувати. Бачу, як вона при цьому біситься. Але… Ні. Я не буду ламати дівчині життя. Оленка ще зустріне того, хто зробить її щасливою.

Я замкнув свій кабінет, попросив Тамару не турбувати мене на вихідних, хіба що станеться щось дійсно термінове, та спустився в підземний паркінг, завів свій чорний джип та виїхав на трасу. Мені потрібно все як слід обміркувати. Здоров’я батька – важливіше за все. Я знайду кращих лікарів, забезпечу потрібний догляд, якщо цей діагноз вірний. Але що як його дні вже й справді пораховані? Ні. Не вірю. Не хочу в це вірити…

Я прямував на ту саму дачу. Я був там лише один раз, коли купив той котедж. І от тепер вирішив, що це ідеальне місце, щоб як слід відпочити та прийняти важливе рішення.

За котеджем доглядали. Я найняв прибиральницю, яка два рази на тиждень прибирала в будинку та поливала квіти. По путі заїхав у супермаркет, купив дещо з продуктів та вина, в улюбленому ресторані замовив вечерю з собою та планував розслабитися за келихом червоного вина. Але моїм планам завадила приваблива сусідка.

Вона приїхала на пів години пізніше за мене й побачивши мене невдоволено хмикнула та буркнула щось про чоловіків. Цікаво, що такого вони їй зробили? Мені закортіло не лише це з’ясувати, а й приборкати красуню. Ідея народилася моментально – відпочинок без зобов’язань. Два дні повного релаксу зі смачною їжею, прогулянками, вином, а може навіть розвагами у ліжку…

– Я знаю як зробити вихідні незабутніми, красуне, – промовив до неї, але дівча буркнула щось типу:

– Нахаба! Не дочекаєшся, – й сховалася за дверима будинку.

– Так от яка ти, Марійка, – згадалося мені ім’я, яке називала колишня господарка, тітка Дарина. – Але я й не таких вмію вмовляти. Першою прийдеш.

Я посміхнувся їй вслід та поспішив в будинок. Чомусь я чітко знав, що вона прийде, тому почав накривати на стіл та створювати атмосферу романтики. Так вона точне забуде того йолопа, що зробив їй боляче.