Дикий світ

КОНТРАБАНДИСТ

(ПРОЙДИСВІТ - той, хто проходить світами)

На пошуки притулку пішло кілька годин.

Температура неухильно падала, і сніговий буран, який переслідував Джона Карвера останні два дні, нарешті наздогнав його, забивши завадами екрани сканерів та навігаційних карт. Просуватися довелося практично наосліп, але, в результаті, йому просто пощастило. Скатившись із крижаного схилу і проломивши власним тілом тонкий сніговий наст, Карвер звалився в неглибоку каверну, від якої вів природний тунель у печеру з гарячим джерелом.

Від нагрітої води піднімалася густа пара, упираючись у скельне склепіння, з якого звисали масивні сталактити. Поївши та відігрівшись, Карвер переконався, що не втратив обладнання та вантаж, після чого спокійно заснув.

Прокинувшись, він звірився з хронометром, переконавшись, що проспав лише чотири години, і почав шукати шлях назовні. За час його сну буран надійно замів карстову вирву, поховавши її під шаром снігу, що злежався. У рюкзаку Карвера ще залишалося кілька термічних гранат, але не було впевненості, що вибух не порушить цілісність структури всієї печери, а портативний ехолот накрився ще тиждень тому. Хмикнувши, Джон скористався найнадійнішим засобом – саперною лопаткою.

Було опівдні, коли, прокопавши останні метри, він вирвався на простори засніженої долини. У повітрі не відчувалося ні подиху вітерця, сніг лежав немов мармур, а в абсолютно чистому небі нестерпно блищало синє сонце цього дикого світу. Від сліпучих відблисків безкрайньої білої пустелі сльозились очі і виникали короткочасні напади снігової сліпоти. Намацавши в рюкзаку сонцезахисний візор, Карвер продовжив шлях.

Через три дні він вийшов до Маяка.

Ніхто не знав, що за цивілізація збудувала ці споруди у різних світах, але поступово ними навчилися користуватися. Досі не існувало єдиного реєстру з повним переліком існуючих Маяків на всіх відомих світах, і заповзятливі особи, на кшталт Джона Карвера, успішно цим користувалися.

Цей Маяк був старим. Навіть древнім, порівняно з деякими іншими, якими проходив Карвер. Стара конструкція, схожа на іржаву кістку, здіймала в небо гострий уламок шпиля, поступово руйнуючись у суворому кліматі безіменного дикого світу. Карвер поплентався до його підніжжя, молячись усім відомим йому богам, щоб внутрішні реактори Маяка зберегли достатню кількість енергії для запуску.

Від монолітної основи вглиб вели прості кам'яні сходи, які упиралися у масивні противибухові двері з кодовим замком. Звичайним кодовим замком із кнопковим набором. Комбінацію знав Карвер та ще кілька його «колег». Вузьке табло замку слабо світилося, і це означало, що енергія ще теплилася в надрах циклопічної структури. З гулким стоном стулки брами почали розходитись у боки, запускаючи в затхле підземелля холод і свіжий вітер.

Коли з не менш протяжним скрипом брама замкнулася за його спиною, Карвер обтрусив із себе сніг і підійшов до центрального комп'ютера Маяка. На широкому головному екрані з'явилася координатна сітка і, клацаючи клавішами клавіатури, Джон ввів параметри точки виходу. Відразу за блоком управління простягався рівний як стіл круглий майданчик телепорту. Центр майданчика ідеально збігався з поздовжньою віссю шпиля Маяка, який здіймався на сотні метрів вгору, там зовні.

По краях телепорту зазміїлися блискавки, пролунав гул енергії, що накопичувалася для імпульсу переходу.

Не зволікаючи, Карвер підхопив рюкзак і став рівно в центр майданчика.

Мить, і людина зникла у спалаху статичної електрики.