Контора "Машина часу"
39.3
Одне питання треба було ще вирішити — чим добиратися до родини, що в землях антів, чи верхи, чи пішки? Колись, ще в 21 столітті, я рівно цю відстань здолав в одній країні, Україні, та ще за світловий день, 1 годину аби вийти та дійти до блок-посту (це, правда, була ще ніч), 1 година дочекатися транспорту та від’їхати до потягу, а вже за день я доїхав, в дорозі тільки поснідав та пообідав, ще довго з сухпая вечеря валялася вдома. А от тут так не вийде, коли кінь єдиний транспорт, але добре помітний та привабливий для чужих очей, бо пішки я можу вдатися до людини, що не привабить зацікавленість хоч тим, що бідна, а вершник вже багатий конем!
Як впевнено дістатися, як не поміченим?
Отак я й прийняв рішення пішки податися, бо не через степ мій шлях, коли твоя безпеки — це більше швидкість втечі, а непомітність. Та й не стільки треба їжі нести з собою багато, як читач думає, достатньо на шлях.
А от на шляху не рефлексував, думки були попереду, як дійти.
#1641 в Фантастика
#458 в Наукова фантастика
#416 в Історичний роман
Відредаговано: 22.05.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
