Розділ 38.

Читач, я думаю, що ти вже не читаєш! Ти зараз зрозумів — чому ми розійшлися! Все те, що прочитав, для тебе стало неочікуваним! Для тебе було колись важливим, що Київський патріархат не такий, як Московський, щось здавалося в одному не Божим — а тут таке, я допомагаю язичникам! Та ще яким! Викрадачам людей, що потім продають їх у рабство.

Хотілося пояснити.

Так, це правда, що боюся церкви! Мене лякає фанатизм, обмеженість деяких віруючих. І що так приховувати, мене лякало, що дехто вірить, що божевільні — ближче до Бога, ніж інші.

Але правди не приховаєш — коли я виходив на роботу, а психологи нас навчили називати війну роботою, я тричі хрестився! І ніколи я не знімав свій дерев’яний хрестик на простій мотузочці, навіть у лазні, ця річ зайшла зі мною на війну 21 століття й була єдиною річчю, що завжди залишалася на тілі.

Але як пояснити?

Я довго думав, шукав відповідь в книжках.

Але вони не давали спокій для моєї душі, тільки своїми недоречностями вносили сум’яття.

Я як і більшість в дитинстві страждав на комплекс меншовартості як українець. Багато українців по цій проблемі стали росіянами, бо так хотіли позбавитися того комплексу.

А я?

Я хотів знайти відповідь. Багато моїх знайомих читають детективи та думають, що нами різні мотиви рухають, я ж пояснював, що однакові, ви ж чекаєте розв’язки слідкуючи за розгадуванням ребуса й я, що шукає сам відповідь. Те ж саме слідство!

Я приховав, не сказав в попередній розповіді, чому я не хотів допомагати американцям. Маючи машину часу я сам мандрував, без допомоги патрулю часу, в часи прийняття християнства, якщо не забули, я міг вільно мандрувати в свідомості своїх прабатьків коли робив родоводи за гроші. А це не так давно було, за цей час я не так багато й взнав, тобто зараз і тоді я мав однаковий світогляд. Мені тоді зацікавила така дивна річ — я, в свідомості далекого прабатька, почув, що християни вкрали дочку одного з основних волхвів з Вишгорода. Якось мене це зацікавило, здалося дивним. Не повірите, мій прабатько служив в дружині князя Володимира, в Києві та був християнином до 980 року.

Дивно?

Дивно!

І я почав своє власне слідство.

Чому здалося дивним? Бо християни викрали дуже й дуже впливової людини дочку. Уявіть, Володимир приходить з язичницькою дружиною з Новгорода, але ніхто не пише та не пригадує, що киян при обороні полягло багато, хоча вже Ольга була християнкою та могла якось прихистити нову віру на Русі. Але Володимир прийшов, узяв Київ та ба, навіть, ставить капище, немов до цього не було. Вже до його приходу християнство було не таким вже маргінальним в Русі. Але зведеним капищем Володимир показав, що буде триматися язичництва. Але жити серед населення, що на всі 100% язичники, це не одне ж те саме, де третина християни.

Навіщо тим, що ще нещодавно програли, де волхвів запрошують на княжий пир, - викрадати дочку другої особи в державі?

Може запросити викуп?

Але навіщо людям, що пропагують проти багатства, гривні?

Правда ж, що християнам вона не таке вже й важливе було!

Вбити?

Але що цим можливо домогтися?

Озлобленості? Більшої ворожнечі?

Я думаю, що так!

Щось відчув, що це викрадання християнам 10 століття було непотрібним і, навіть, шкідливим.

Але ніщо не відбувається без мети!

І я почав шукати кому ж стало це потрібним.

Буває так, що в різні часи одна й та ж ідея має різне забарвлення, ось язичники людяні, а християни звірі, що камінням забивають людину, а ось обмежені вже язичники, дикі та підступні, а християни людяні, що стоїчно витримують інтриги, коли показують свою силу в слабості, а не в бажанні досягти перемоги за будь-яку ціну.

Зайшов я ту, викрадену, дівчину, що вже переховувалася в родині іншого волхва.

І одразу нові питання постали. Чому не повідомили батька, що дитина в безпеці? Нехай ви боїтесь, що знов християни викрадуть, але ж повідомити те, що викрадачі знали, можна було. Зустрівся з нею, розпитав її, та одразу впізнав вікінгів, що вже збиралися уходити назад, на північ, на Батьківщину, що й не думали про прийняття християнства. А ще знав, що вони прибули в Русь заробити грошенят, не гребуючи добрим заробітком, де основним критерієм було витрачені зусилля та оплата, а не моральний бік роботи.

Виходили, що виконавці були язичники-вікінги, але це нічого не казало, могли й на замовлення християн. Але знов постало питання: “А для чого християнам це було потрібно?”

На тому моє слідство й закінчилося!

Якому я піддався тоді тиску з боку язичників!

Але я, як християнин, допомагав язичникам, що шукав викрадачів дочки самого впливового волхва?!

І тільки в 21 столітті я зрозумів, що щось переконало князя Володимира волокти Перуна, якого ж сам поставив в капищі, та наказав не давати пристати до берега! Та справа так і залишилася нерозгаданою, але я думаю, що язичники спеціально викрали дівчину для дискредитації християн, показати на що вони здатні. Схоже, що те гучне діло пішло не так! Чи мій прабатько християнин тому причина, чи таки справа було недолуго проведено, що князь Володимир так взбісився від язичників, що підтримав християн та прийняв їх віру? А може таких провокацій проти християн було не одна?

Але правду нікуди не дінеш — будучи географічно до теренів Христа ближче більшості християнських народів сьогодні, наші пращури дуже пізно прийняли його. Подивіться на карту, Англія вже була християнською, коли вікінги прийшли грабувати їх церкви, а це 8 століття, а ми знаходячись так близько від Палестини ні.

В Києві стоїть пам’ятник Андрію Первозваному. Ніхто не питав чому?

Дивно ж?

Перший апостол, що пішов за Христом, є заступник тих теренів, що самими останніми прийняли християнство!