19.2

- Мені хтось казав, що я страждаю на хибні уявлення, що перейнявся якимись ідеями про велич чи то мого народу, чи якогось іншого?

Другий напрочуд спокійно вів розмову, одночасно заспокоюючи й мене:

- У тебе скільки було батьків й скільки їм в середньому було років?

- Двоє, в середньому 20.

- 75 років тому твоїх родоначальників було двоє. Так?

- Так, - якось заспокоював нашу балакачку.

- А твоїх дідів і бабусь було 4?

- Так.

- Виходить, що з кожним поколінням твоїх родоначальників стає вдвоє більше. Згоден?

- Так.

- Давай припустимо, що в середньому по 25 років твоїм треба, щоб нове покоління з’явилося.

- Не заперечую.

- 1989 рік твоїх двоє, 1964 вже 4, 1939 8, 1914 16. Є якісь зауваження?

- Ні. Давайте для зручності якось округлими, щоб легше рахувати, бо я ледве встигаю за Вами рахувати.

- Прийнято. 1890 32, 1865 64, 1840 128, 1815 256, 1790 512, 1765 1024, 1740 2048, 1715 4096, 1690 8192, 1665 16384, 1640 32768, 1615 65536, 1590 131072, 1565 262144, 1540 524288, 1515 1048576, 1490 2057152, 1465 4114304, 1440 8228608, 1415 16457216, 1390 32914432, 1365 65828864. Думаю, що кількість твоїх родоначальників стає фантастичною для цього року. У тебе є відповідь, чому в 1365 році твоїх повинно бути 65 мільйонів?

- Те, що якась лінія перекрилася іншою, що може бути, що в цій математиці, одна людина була за двох моїх прабатьків.

- Або за меж України хтось був. Але якщо продовжити...

- Не треба. Я зрозумів, що в 4 столітті вийде, що моїх прабатьків буде більше всього населення Землі.

- Правильно. Зрозуміло, до чого я веду?

- Що буду нащадком князя Бога, як і кожен українець.

Той задоволено подався назад.

- Тут не в тому справа, чи вірю я вашим словам! - продовжив я, - Історія фантастична, якщо я буду розповідати її, що взнав завдяки машині часу, людині, що виросла на пропаганді, то, впевнений, що він це сприйме за маячню. А то й може перейнятися й сама буде розповідати несусвітну маячню, видаючи, що зрозуміла правила нашої розмови. Я не тому сказав йому про маячню в його словах, що не вірив в князя, що назвався Богом, мене образили його слова про мою ультра, забув що.

- Ультранаціоналізм, пропаганду вищості арійської нації.

- Але, вибачте, кожна європеоїдні людина є їх нащадками, як їх кров може бути в негрів і азіатів. До чого тут... Поясніть, чому Ви повинні мені були відмовити.

Він подався в старе положення, подався до мене, немов замріявся і деякий час не відповідав:

- Він головного не спитав, ми знаємо, що ти далі вдієш, коли врятуєш Анастасію. І чому ти її називаєш Анастасією, у Вас її звуть Настя?

- Бо на суду так зачитували її ім’я, якось закарбувалося. Яке головне питання?

- Пам’ятаєш 2014 рік?

- Так.

- Ти думав про нього?

- Так.

- Як ти думаєш, цей рік для тебе, особисто, дуже важливий?

- Так. Моє життя рухнуло, всі мої надії пішли марно, я думаю, що якби протестувальники перемогли у мене життя по іншому пішло.

- Як?

- Я помітив закономірність, що тільки мені нормально робити, хто мене цінить, як працівника, хто себе називає українцем і євреєм.

- Наближаємося до відповіді. А росіяни?

- Я не можу з ними робити, мені з ними..., - я шукав відповідне слово, тим більше, що німецьку я не так добре знав, як я тут читачу виклав вже переклад розмови. - Їх економіка не дає мені рівня вище прожиткового. Я з ними постійно вкладався, але постійно цей стрес, а чи в наступний місяць я заплачу за квартиру, чи вистачить на їжу й інше необхідне.

- Але вкладався?

- Вкладався.

- І не бачу, щоб був струнким.

- Ваша правда.

- Ми знаємо, що ти далі вдієш. Він спитав, чи залишиш ти як було, що Анастасію вб’ють, він почув, що ні й як ти це хочеш виправити. Він відмовив, бо знав, що ти не залишиш в спокої та знайдеш як допомогти протестувальникам в 2014 році, Побачили, що ти уперто будеш перебирати варіанти. Твій варіант приведе до ще більших жертв, розгориться війна, де загинуть значно більше людей.

- Але він повернувся?

- Так.

- Чому?

Другий подався ще ближче до мене й впився своїм поглядом в мої очі. Було незручно, але я погляд не відводив.

- Ти, - тягнув слова, як в чомусь звинувачуючи мене, - не Бог, він не подумав сказавши це тобі. Він не повернувся в стару реальність коли відмовив тобі, це був інший світ! І ти цьому вина, ти носиш гривню того князя Бога. Розстебни комір.

Я покірно розстебнув, а він ткнув в гривню, що показалася з-під коміру:

- Це його, твоя значно бідніша.

- Не зрозумів, - розгублено відповів я.

- Ти скільки гривень дістав?

- Три.

- От та, сама менша, то твоя.

- Не зрозумів, що я не маю права на дві інші?

- Маєш, але збирав не ти.

- Щось тут Ви розказуєте загадками.

- Коли перший повернувся назад, знаєш яким він застав світ?

- Який?

- Він не зміг зрозуміти мову, якось вивчив, вона була похідною від латині. Світ кардинально змінився.

- І?

- Але ми бережемо історію такою як вона є, не всі люди виживали і народжували дітей. В тій реальності багатьох нас не було.