19.1

За три дня я забув про Патруль часу. І таке буває! Схоже, у мене пам’ять просто викинула зайву частку мого життя, що було травмуючую! Життя йшло за своїм розпорядком, бо чому не викинути з пам’яті останню спробу змінити свого життя? Коли життя налаштувалося, совість чиста, одну тварюку я вбив, другу скалічив, а саму слабку тільки побив, життя дівчині зберіг, мабуть, вийшла заміж, народила дитину, чи дітей, я відсидів, важке полишив в минулому. І саме головне, чому я передумав змінювати, думаю, читач помітив, що я давно не казав про хворобу стравоходу. Чому так, я можу тільки здогадуватися, схоже, що не було того відчуття каменюки в животі, не було такого хвилювання!

Але вони приперлися, я ж сказав, що через три дні видам рішення.

Той, перший, з яким я сварився, мовчав, був другий, мій однолітка, вів перемовини.

Ми пішли в тиху кав’ярню. Другий, виклав товсту теку з якимись паперами і підсунув мені. Він так і попросив мене називати його Другим!

Я підсунув, відкрив і почав читати. В таких випадках кажуть: “Старість не радість!” Узявши перший листок я, банально, не міг почати читати, в очах розпливалися літери і Другий це помітив:

- З Вами все гаразд?

- Та не скаржуся, але літери я не можу прочитати, розпливається.

Перший різко встав і вийшов з ображений обличчям.

- Що з ним?

- Казав, що з Вами не хоче працювати, його ми умовили. Це він збирав матеріал. Просто нерви не витримали.

- Але ж мені 55 років, у мене вже не такий добрий зір. Мені рідко доводиться такий мілкий текст читати.

Другий протягнув свої окуляри. Одягнулося, але треба ще призвичаїтися до читання. Голова якось пішла трішки обертом від тих окулярів. Але таки звів фокус. Читав і не розумів написаного, слова знайомі, хотілося пожартувати, що не бачу знайомих літер, поглянув на обличчя Другого й пропало бажання казати.

Читав довго, спочатку перечитував по декілька раз. Такої фантастики я не читав ніколи, і вони, ці патрульні часу називали неадекватом! А прочитавши я так само підсунув справу назад.

- Щось не подобається?

- Не розумію для чого мені дали почитати про Рим, Європу. Воно цікаво, думаю, що дипломовані історики за це великі гроші віддадуть, але я тут до чого?

Він мовчав і пильно на мене дивився.

Не витримав, продовжив:

- Якби у мене не було досвіду, я б може... Дивіться, Ви там пишете, що моє золото може пропасти, що теперішніми діями міняю історію. Гаразд, тут я не сперечаюся. Але, вибачте, у мене є досвід мандрівки в часі, нехай не на такій як у Вас, а попростіше. Золото у мене ніяк не пропаде, це відверта маніпуляція, тут в одній реальності нічого не міняється, а щоб змінилося мені треба вийти з неї, а ввійду тільки в ту, що існує. Тільки-що Ви навели аргумент відмовитися від будь-яких спроб скористатися машиною часу, мені достатньо нікуди не мандрувати у часі, щоб залишатися в цій реальності, відповідно, золото преспокійно буде існувати. Не знаю як Ви, американці винайшли машину часу, але фізику мені описали брехливо. Чи я чогось тут не зрозумів?

Другий дістав другу теку, підсунув мені, це були мої документи на повернення попередньої реальності, яку я застрахував.

- Ваші? - тільки спитав коли я зрозумів, що за теку мені дав.

- Моя. Я дійсно не розумію?

- Я вибачаюся за свого колегу, він підійшов дуже особистосто до Вашого звернення, тим більше справа йшла про вбивство. Інструкція передбачає відслідковувати подальший перебіг історії, ми ж дотримуємося законодавства і ми повинні не допускати кримінального злочину, а в Вашому випадку - що так вбивства, що так. Ви повинні знати, що особисто Вам, ми за Інструкцією повинні відмовити, тільки у комерційної фірми могли отримати доступ до машини часу, вбивства змусило справу розглядати. Розумієте, що патрульний сам, особисто, не прибуває до заявника, ми надаємо відповідь письмово через представництво. Все б було добре, але Ви, по перше, запропонували рішення через злочин, а по друге, виказали повне нерозуміння.

- Тобто?

- Ми виявили факт, що двоє міліціонерів є в злочинній змові з трьома молодими чоловіками, на яких Ви напали, а Ви й думаєте, й сказали, що уся міліція покриває тих злочинців. Що не так. Саме простіше не доводити вину, а піти вбити. А патрульний виявив, що Ви при зміні не будете вимагати розслідування...

- І допустити вбивство п’ятьох людей!

- Стоп! Не треба емоцій. Я кажу, що патрульний виявив. На відміну від Вас, він законно почав боротися, аби не допустити вбивства, в усіх реальностях, але виявилося ось це, - він ткнув в першу товсту теку.