Розділ 18.

Що я ще отримав від нової зміни?

Це на рефлексах ненависть до блатної культури - музика, фільми, розмови, якої тут було дочорта!

Ні, в цьому світі я не залишуся, це вже не обговорюється!

Але я не подався викопувати скарб, навіщо зайві рухи?

Поцікавився найближчим відділенням Патруля часу, і в душі вилаявся, бо воно знаходилося в Москві, в російському місті. Але що залишається, номер страховки пам’ятаю, а там по іншому й не треба.

Поїхав. Доїхав. Прийшов. Так, страховка діє.

Але як будь-яка державна, чи міждержавна, установа вимагає купу заповнення паперів та час на чекання відповіді. Ну що, нічого іншого не залишається, як чекати, тим більше, що ця реальність в чомусь цікава, тут я не робив понаднормово, хоча й робив на некваліфікованій, й гроші однакові, який сенс повертатися, подумав, почувши, що розгляд моєї заявки може зайняти декілька місяців, а то й можуть відмовити. “Що не робиться, то найкраще!” - подумав я.

Але через два місяці задзвонив мобільний, сам патруль зателефонував, хотілися зустрітися. Було сказано, що у мене на закордону мандрівку, у Францію грошей немає, як і не випустять за кордон, у мене ж судимість. Спитали, як же я зміг з’їздити в Російську Федерацію. А що там їздити, за внутрішнім паспортом, без будь-яких додаткових документів, туди їздилося як в внутрішній регіон, за однією відмінністю, що там інші гроші, що треба з України брати, бо там не поміняєш. Нічого, що завадить зі мною зустрітися, спитали де мені з ними зручно зустрітися й скільки часу щоб зібратися. Здивували, подумалося, що це жарт, Але назвав зустріч через дві години.

Мене чекав високий фізично підтягнутий американець, що погано розмовляв російською, спитав, чи знає німецьку, замахав радісно.

- А Ви німецьку звідкіль знаєте? - спитав.

Я розгубився, відчув, що багато треба сказати, аби зрозумів, а цього люди не люблять, звик, що треба казати простими реченнями. А тут, пояснити!

- Працював на німців, що проводили археологічні розкопки.

- Чорноробом?

- Вони замовляли у моїй фірми пошук у часі старі городища з ІІ по ІІІ століття.

- А у Вас, що фірма, що спеціалізується на наданні послуг машиною часу?

- Може кудись підемо, присядемо, й я відповім на всі ваші питання.

- Добре!

Знайшли тиху кав’ярню.

- В іншій реальності була фірма, що надавала послуги машини часу, - назвав модель, - тоді я застрахувався, змінив моє життя, але в цій реальності доступ відсутній. А Ви не по заявці моїй?

- По ній.

- А в чому проблема, бо як я розумію, тут просто треба було надати мені доступ, щоб я не пішов і не убив людей. Тут нічого такого.

- Та ні, тут є таке. Ми відслідкували, що було дві реальності, в одній Ви не напали на них, а в другій напали. Подивилися, в обох випадках кримінальний злочин.

- І?

- На такі випадки ми дотримаємося страховки, дамо... - замовк. - от тільки, дозвіл на що надавати, бо в обох випадках вбивство людини.

- Але я маю право на відновлення, так?

- Ні.

- Не зрозумів.

- Нам забороняється дозволяти допомагати клієнту, чи його бездіяльністю, появі кримінального злочину.

- Але я не планую вчиняти кримінальний злочин, бажаю поверненню в стару реальність, де я його не зробив.

- Так, заспокойтеся, тому я й прибув до Вас особисто, бо справа важка.

- А що тут важкого, я повертаюся, нічого не роблю, не потрапляють в місця позбавлення волі. Все добре. Чи щось тут не так?

- Так. Але буде вбито, ще три людини.

- Ви видумуєте, - я почав повертати все те, що мені тоді вклали в голову.

- Не зрозумів Ваших слів, Ви ж знали, що дівчині загрожує і пішли її врятувати.

- Ні, то вигадуєте! - так хотілося не бути злочинцем, вбивцею “бандерівцем”, стати простим пересічним хохлом.

- Постійте, я не розумію Вас, зараз грубите, не виявляєте того, що від нас дуже залежите.

- Не думали, що я можу звернутися в іншу установу, чи комерційну фірму, де легше це дасть, де не будуть питати, що я планую зробити?

- А у Вас кошти є?

- Знайду.

- Володимире, я приїхав насправді допомогти, і не розумію Вашого грубого поводження.

- Казали, що подивилися два варіанту, і Вам не здалося нічого дивного. Наприклад, того, що я засуджений по політичному звинуваченню, а не по карному, змушений їхати на Російську Федерацію, кожна нація має своє представництво, а ми ні?!

- Заспокойтеся, я ж прибув допомогти, побачивши, що тут не просто.

- І що тут не простого?

- Я читав Вашу заявку на оригінальну дійсність.

- Так.

- А в оригіналі Ви пішли додому не втрутилися.

- Так.

- А ті, на кого напали, вбили ще трьох.

Він замовк очікуючи моїх слів, але мені нічого сказати, бо знав, що міліція те вбивство не вважало за злочин.

- Вас не буде турбувати совість?

- Ви ще мене питаєте, я втрутився й моє життя було зіпсовано. Страховка не дає мені нічого більше за відновлення в певній точці старої реальності. Дивно чути від представника міжнародної організації про запобігання кримінального злочину. Відновлюйте, маючи матеріал, звертайтеся до наших правоохоронних органів.

- Рідні загиблих написали заяву в міліцію, а міліція не знайшла її трупів.

- А я до чого? Ви ж знаєте, що уряди інших країн не бачать тут свавілля влади.

- Так його не має.

- Ну Ви даєте! Скажіть, що втручання Росії не було.

- Не було.

- І що тоді від мене хочете? Повертайте, все ж законно.

- Законно. Але Ви самі придумали, там були два злочинця в міліцейській формі...

- Що не працювали в міліції, - продовжив я за нього.

- Ні, працювали.

- Дійсно, не розумію, про що ми розмовляємо. Два студента університету, два майбутніх керівника, один студент коледжу, який так само буде працювати на добре оплачуваній роботі, й два міліціонера. Не розумію як мені діяти, проти таких гарних людей?