17.2

Приплели національну ворожість, а вона там ні до чого, може тому, що україномовний вбив та побив російськомовних, коли всі чотири були етнічними українцями — я, Рудик, Бумбараш, що загинув, Козак, що був візочником, і Матвієнко. Але тут знайшли ту національну нетерпимість! Я б зрозумів, якби я дійсно побив росіян! Та расова тут ні до чого!

Але, то таке діло — судом визнаний мій злочин! Добре, що не пожиттєво!

Здивувало ще те, що перемогли ж як українська частина суспільства, а не проросійська, як постраждалі від мене?!

Три роки на “малолетке” пройшли в постійному цькуванні мене з боку таких як я, злочинців. І тут справа не статті, а в тому, що відчули мій м'який характер. Сам не розумію як не зламався.

Кардинально змінилося з переходом на дорослу зону, є речі які не можливо приховати, як деякі нюанси справи, за що вбив та скалічив, українські націоналісти мене узяли в своє товариство.

А що мені залишалося? Тут ти не можеш бути індивідуумом, тут зграя виживає!

Якось спитав:

- А чому нас називають “білим братством” та “фашистами”, ми ж націоналісти?

- Розумієш, брат Володимире, телевізор формує погляди, крутять американські фільми про зони, а там “біле братство”. От почекай, привезуть черговий фільм, покажуть і зона піде на нас засліплена злістю.

- Гаразд, але одне йде від іншого. За “біле братство” я зрозумів, а чому фашисти?

- А як виправдати боротьбу проти нас, як не в усіх гріхах, що відомі російським пропагандистам?

- Я так і не зрозумів, чому ми фашисти, ви ж ніде не кажете про те, що всі нещастя в Україні від євреїв?

- Так.

- Не кажете про те, що б їх треба знищувати?

- Так. Скажу більше, ми не кажемо про знищення будь-якої нації.

- А чому фашисти?

- А чому тебе з таким формулюванням посадили, ти ж кажеш, що заступився за дівчину?

- Кажу, я дійсно заступився за дівчину, і планував вбити.

- Слідчому казав?

- Казав.

- І що, звинуватили в національній нетерпимості?

- Так.

- Тобі не здається, що ти сам відповів собі?

- Не зрозумів.

- А що тут не зрозумілого, ти ж сам відчув як звинувачують в тому в чому не було. Розумієш, якщо вбивство було умисним то це від семи до п’ятнадцяти років. А убивство з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості то це від десяти до довічного позбавлення волі. От якби ти вбив їх всіх то це підпункт, а ти одного. Ти не розумієш, що хтось тебе захотів навмисно назавжди засадити, але щось не дало. От де ти став фашист! Одне діло засудити борця за права власного народу, а друге за устиски іншої нації, в нашому випадку росіян. Ми ж боремося проти засилля росіян, а оскільки вони на Україні не втрачали важелі управління державою, то формулювання такі. Зараз зрозумів?

- Якось такось.

- Давай відпочивай, - він по батькові потормошив мою голову пострижену наголо.

Якось ситуація змінилася через десять років, до цього не існувало політичних злочинів, всі сиділи за кримінальні, а тут масово в буцегарні почали йти затримані з подіями 2014 року, що переросла в війну, справжню партизанську війну! Якось наш гурт став великим, урки почали не задирати, а обходити.

Дивна якась річ, люди далекі від зразків людської поведінки, беруть на себе суспільних судів, що виносять тобі вирок. Учорашній крадій раптом кидається в перекошеним обличчям від праведного гніву на тебе, фашиста. Чи вбивця.

Я вийшов на волю ні день раніше, ні на день пізніше, рівно 15 років. Добре, що новий проросійський уряд трішки послабив нам перебування на зоні.

І я 30 річний чоловік без будь-якою профільної освіти в 2019 році повинен адаптуватися до нової дійсності!

Я немов був ходячою антирекламою проти усіх українських рухів, моя українська видавала невдаху, від якого всі старалися триматися подалі. І я їх розумію, вбивця та ще “бандерівець”.

Ту дівчину не шукав, як і не зміг влаштуватися оператором машини часу, перебивався роботою чорнороба. Зоновське товариство не відпускало, нагадували, як вижив, долучали. Добре, що в середовищу націоналістичному я користався певним захопленням.

От таке життя у мене пройшло, чи не змінив на краще! Я зараз лежав з головною біллю, коли в його голову приходила нова особистість, що не сиділа, що мала вищу освіту. Приходило знання, що була машина часу, де скарб з золотом.

Все приходила моя пам’ять довго — як і біль уходила довго! Я не очікував, що це зайняло довгих три дні!