Розділ 14.

Ні, ну нормально!

Виходило, що я визнав стан справ і вирішення переклав на сина. Цікаво, а він використовує машину часу для виправлення свого життя? Цього саме менше мені хотілося знати. Я зрозумів, що комусь, якого я не знаю як описати, це подобалося, що можна зберігати низькі ціни, й не перейматися, щоб забезпечити цю роботу.

Тихо! Стій! Щось в голові в тебе з’являються “ідея змов”, а це ознака початку божевілля. Зрозуміло, що хтось радий! Але я думаю, що треба вчитися відстоювати свої права.

Знов не туди! Що за голова?!

Вже я давно знаю — що я не вмію торгуватися! Крапка!

Але старе життя таки краще сучасного!

Може повернутися, залишити як було та не заморочуватися?

Стій! А ти пам’ятаєш скільки раз довелося повертатися в часі, щоб уникнути побиття? 61187 заходів. Думаю, що десь, де ця енергія витрачається, я використав космічну за розмірами її!

Давай, швиденько приймай рішення, й за другу спробу!

Але наступне — це університет, хоча не так довго ми вчилися, але таки були симпатії. Знов стара пісня, знов трикутник, я кохаю іншу, інша іншого, а мене Люба. Пам’ятаю як вперше ми познайомилися.

Наша група складалася з випускників різних коледжів Східної України. Я був в захопленні, що приїхали з Севастополя, бо там жив мій двоюрідні брати й сестра, які приїжджали в село до діда і бабці, а не я до них. Брешу, два рази малим з батьком їздив до них!

Отак я з севастопольцями налаштував контакт. А далі, знов, контрольна з математики, знов я справився. Люба сиділа позаду, попросила виконати за неї, я пожартував, що тільки за побачення з неї, й зробив. Здивувало, що вона до жарту поставилася серйозно. Потім попросила шпінгалети в її кімнаті гуртожитка зробити. Потім, потім...Все йшло, щоб ми зійшлися.

Але не зійшлися, бо я чомусь кохав іншу. Тут не треба детальніше. Може Люба, це те, що треба!

Я повернувся до машини часу.

Це була весна, на другий день від спільної гулянки групою. Я сів до Люби, тим більше, що це було не важко, багатьох на перших лекціях не було. І тоді запропонував зустрічатися.

Повернувся.

Що за справа?!

Краще переповім замість власної оцінки!

Зараз я відкинувся на спинку крісла, що позбавлена фіксації, подав назад крісло, що я був зараз в полу-лежачому положенні.

Як і планував, ми одружилися одразу після закінчення університету, перебралися до мене. Я влаштувався за фахом, вона ні, бо одразу завагітніла. Все йшло добре. Народився син. Сам здивувався, що інша дівчина, а однаково син.

Але таки вигнали, бо скорочення. Люба в декреті, я без роботи, спочатку ненадовго поїхала до батьків в Севастополь, а потім все на більший час. Вже я сам поїхав до неї, як вона казала відпочити.

Севастополь мені не сподобався — це був початок 2014 року, весна. Я зі своєю українською добре виділявся, хоча й перейшов на чухонську. Ось, нещодавно, було продовжено договір про подальше перебування Чорноморського флоту РФ в Криму. Усюди російські прапори, хоча це територія України, усюди військові РФ в парадній формі, і ніде української мови. Мені важко давалася російська, бо схоже у мене язик руський, а не чухонський! Усякі “лавіл” і “сламался” я уперто вимовляв “ловіл” і “сломался”, що в цьому місті це дратувало багатьох! Як моя здатність казати, як в них записано, бо я не помічав, але казав “єго” замість “єво”. Жінка постійно мене виправляла, казала, що я її не слухаю, не “цибуля” а “лук”. Я питав, а як ми будемо розрізняти лук від цибулі, пояснила, що то “лук рєпчастий”, а то “лук зєльоний”, що тут не зрозумілого. Хай буде так! Я ж не так часто до її батьків їжджу!

Що ще впало в око — що наших вояків, чи моряків, важко відрізнити від будівельника, чи сторожа, немов не в однострої військовому, а в спецодягу! Реально — як будівельники! Щоб розібратися хто перед тобою, треба придивлятися, знайти погони, нашивки, коли в чухонців були наліпки на польовій формі!

От тоді я й почув, що я “бандерівець”, коли регочучі з моєї мови сказав український держслужбовець, коли я зайшов, вже не пам’ятаю за чим, в установу де була вивіска на українській з жовтоблакитним прапорцем.

Якщо моє життя вже далі йшло сталим шляхом, то в родині все йшло не так. Я вдома знайшов одразу роботу, по поверненню з Севастополю, свою рідну роботу — мінімальною оплатою та з роботою після 17.00 і по вихідним. Я, так само, прийшов влаштовуватися оператором машини часу, з часом став власником, тільки за однією відмінністю, що тут я сам працював, син був в Севастополі.

В Криму життя після 2014 році змінилося!

Почну, мабуть з кращого. Після 2014 році туди дуже пішли інвестиції, зрозуміло, що це були російські гроші. Крим будувався. Схоже, що всі добрі події описав.

А зараз з поганих. Навіть, не можу зібратися з чого почати! Люба різко змінилася після 2014 року, все більше й більше переходила на чухонську, все більше жалкуючи, що за мене заміж вийшла, що я не можу прогодувати сім’ю, що її настогидло їздити на город, що переїхала в дику провінцію. А я не любив їздити до її батьків! Тут були дві причини, що Люба сама, з сином, їздила влітку на море, до батьків, перша, що мені не давали відпустку тоді, і її батько.

Як же тесть любив мене принизити! Що дурніше людей не бачив, ось хлопці покупляли квартири, машини, а я дурень тримаюся своєї ганебної роботи. Але що йому я міг відповісти, що у нас краще немає, це ж не Крим. І ось, я вчергове залишившись без роботи, перебрався до них, в Севастополь. Тесть знайшов роботу, але підтвердилася моя вдача — я робив понаднормово, й...

Правильно! За мінімалку.

Люба перша подала на розлучення, залишивши сина собі.