13.2

Я пам’ятаю — як закохався в Надію. Це та контрольна, що провела мій класний керівник, що виявила якийсь хист до точних наук. Схоже, ця Надія в школі непогано вчилася, якось була здивована, що вона не виконала всі завдання, а хтось розв’язав все. Отак пішла моя слава, як здібного до точних наук, і я помітив Надію, по її бурхливій реакції, чи незадоволення собою, чи захоплення мною, то краще Богу знати!

Потім сопромат, коли я вів разом з викладачем консультацію, як я тоді всередині себе проклинав його, бо запитаннями одногрупники мене замордували. Я вперше тоді помітив, що всі жінки більш холодніше мене, тоді вона поклала свої прохолодні долоні на мої скроні та повернула мою голову до себе, щоб я приділив їй увагу. Як же це було приємно — прохолодні долоні на моїй гарячій голові! Я те, що всі жінки були холодніше мене — це я не збрехав, може у них температура тіла нижче чоловіків, а може швидше вихолоняють.

Якось я відволікся.

А от про Юлю нічого не пам’ятаю, окрім того, що була в бригаді вже на 3 курсі, коли Надія вже з 1 першою курсу була помічена, і тільки почуття росли, до її вчинку вже на 4му.

Ну що?! Будемо повертатися під кінець 3 курсу, рік, це як подивитися, багато для такої справи. Мені вже було 18 років, думаю, що немає сенсу розбиратися.

Слушну годину шукав я дуже погано, клацав в часі на великі відстані, мені ж було 53 роки, я нагадаю, цікавив вже більше власний статок, ніж якісь почуття, що фізично я не міг вже відчути, тут вже хотілося не робити, а нічим не займатися та так, щоб у мене все було!

Перша дивина — Юля ходила на дискотеки! Мені це було важко повірити, бо в пам’яті я не пам’ятаю, щоб вона там була, правда, була скраєчку, в самому темному закутку, але була! Машиною часу я потрапив коли вже більша частина дискотеки пройшла, старий Я танцював з Надією, засліплений радістю. Мене наповнили старі, вже забуті почуття ейфорії, що танцював з коханою дівчиною, мені було дуже спекотно, серце страшенно калатало. Важко описати емоції, не вірилося, що це я, що настільки підпадав під наївність, що дозволяв проявляти такі емоції!

Я змусив себе вийти на вулицю охолонути, якось ясність розуму повільно поверталося, настільки повільно, що я відчув, що треба зламати волю іншого Володьки та піти запросити на танок Юлю. Зайшов, добре, що на вулиці було темно, не довелося призвичаюватися очам! Я впевнено йшов до Юлі, підійшов, запросив на танок, вона ще відмовилася, я проявив трішки наполегливість та повів на танок. Танцювала погано, якось незграбно, видно, що добре хвилювалася. Краєм ока побачив, що Надія дуже образилася. Схоже, й вона мене кохала, що почуття взаємне!

Повернувся назад.

Назад в гараж!

Вийшов на холодне осіннє повітря, бо швидко мене кинуло в жар!

Я прозустрічався з Юлею рік поки вона не познайомила з батьками, а точніше з батьком. Ні, вона як жінка, тобто не жіноча стать, а мою друга законна половинка, була без нарікань. Зараз я стояв і пригадував тільки добре, з часом я її покохав, це був надійне моє запілля.

- Які плани на майбутнє у тебе? - її батько так просто спитав мене.

- Я піду далі вчитися до університету.

- Правильно, схвалюю.

Але окрім тих слів, схвальних, я більше не отримав підтримки! Я так само потрапив на контрактну форму навчання, тільки, в тій реальності мій батько платив за навчання, то тут організація, що батька Юлі, сплачувала. Мій батько дуже дратувався такій залежності, бо тесть дуже любив, що заслуга його, а моєї ніякої, бо я був залежним від відрахувань.

Чи я прожив заможне життя? Ні! Чи щасливе? Ні!

Юля була зацькованою дитиною, батько її не відчував під собою землі, росла в часи коли авторитет директора якоїсь великої організації більше важив прибутку цієї установи. А коли ми одружилися в 2008 році він став НІХТО, набирав обертів ринок, коли домінували фірми, а не установи та організації. Я отримав людину, що приходила та вичитувала мене, який я невдаха, коли він в мої роки був “Великим начальником”. Він був великим хамлом, а ще й почав пити, звикнувши до магаричів на посаді, тільки збільшивши та удешевшивши алкогольні напої.

Я так само робив за мінімалку та понаднормово, не бачивши жінку та сина, який же виріс таким же невдахою як я, батько, й мати. Добре, що на бюджетне місце зміг поступити, бо я б не зміг би проплатити.

Якось не такого я очікував — щоб до моїх невдач долучилися невдачі сина. Я жив в батьківській квартирі, коду прийшла Юля. Син не одружився, робив як я за мінімалку та понаднормово, та й ще жив з нами. Я тікав в гараж, щоб мати можливість вільно дихати, тікаючи від перенасиченою людьми квартири.

Добре, що з машиною часу все повторилося, за другою машиною робив він, ще в офісі в центрі міста, більше приймаючи клієнтів ніж працюючи за нею, це хоч удешевшувало нашу справу, коли сторонні люди вже не шукали мені клієнтів.