Розділ 12.

Та ні, можна змінювати своє життя! Сам же пішов в фірму, купив можливість помандрувати! А скільки таких машин часу наробили американці? Так у мене сама примітивна, одна з перших, а вони не спочивають на лаврах, удосконалюють, роблять нові, з новими можливостями. Ось вже й люди фізично переносяться в часі!

Тут головне не знищити моє сучасне непогане становище, я ж зміг змінити, й вже ж не хотілося уходити зі школи після 9 класу!

Я узяв час на роздуми, розкласти на чаші терезів всі за й проти, прийняти рішення як же використовувати машину часу.

Зараз можна було нічого не робити, золото було в ціні, як і у всі часи, хоча б на останню частину життя пожити спокійно, в відносному добробуті. Як з’ясувалося — для щастя не так багато треба! Спокійне життя, бо від будь-яких хвилювань у мене починав боліти живіт, був запас на “чорний день”, яким я всього декілька раз скористався вже в цій реальності, лежав в основному цілим. Комусь, зі сторони, це життя здасться бідним, але я так не вважав, на основні потреби у мене були гроші, та в душі з віком пройшли зайві бажання, як машина. Я не бажав будувати піраміду, як єгипетський фараон, щоб усіх вразити. Я просто жив! Впевнений, що цього молоді не зрозуміти, що я не хочу “круту” машину, модний одяг, здоровенну квартиру, чи дім, що їм страшенно хотілося. Здавалося, що я зрозумів як з людини роблять раба — в молодості банки пропонують кредит, щоб купити все, що так хочеться, а потім доводиться виплачувати відсотки, так, що речі виходять втридорога й ти не можеш покинути важку та погану роботу, бо плятять добре. Я дійшов того віку й того статку, що урівноважилося, ходив магазинами і нудгювався, бо не знав, чого мені бажати купити, у мене було все.

Можна машину часу використовувати як засіб виробництва, виключно для заробляння грошей.

Та й проблеми помандрувати не було, були кошти на електроенергію, якось це вабило. Та й ця можливість, просто у часі перенестися в свою свідомість, змінити та повернутися, а не фізично далі переживати усі негаразди, також вабила. Ти тут повернувся і пригадуй, як же моє життя змінилося, не треба заново працювати допізна, бути безробітним, просто стрибок туди і назад, і отримуй результат.

В кожної моделі машини були свої переваги, в нових, ти фізично переносишся туди й повертаєшся таким, який був, тільки в іншу реальність, а у мене не так, може моя особистість вже не повернутися, бо зміна в новій дійсності не має мене. Тут важко наважитися на зміни, особливо, коли ти так невдало почав мандрувати, та й змінити не так просто, коли треба, скільки було спроб уберегтися від нападника, я вже думав, що це не можливо.

Але, схоже, що коли моя свідомість, з тіла мого минулого поверталася назад, залишалася копією в тій голові! Я ж не залишився на 10 і 11 клас! Можна ризикувати. Головне окреслити віхи, які повинен я в минулому пройти — в 2037 році прийти та влаштуватися оператором машини часу, і не підтримати страйкарів. На крайній випадок, можна викопати скарб і замовити сеанс в сторонній фірми по мандрівці в часі!

Я хотів викопати скарб в дитинстві, коли я їздив до діда та бабусі відпочивати на все літо — виходило цього не можна робити! Хотів, під приводом, святкування Івана Купала, піти та викопати його. Виставити собі агента, що буде вдавати святковий вогник, бо тільки тоді я гуляв допізна. Але з’являлося купа проблем — як перевезти, як зберігати, коли твої речі в ті часи не зовсім недоторкані, та й як малому здати золото. Ні, золото буде викопане тоді, коли викопане! Це без змін.

Ну що, ризикнемо?

Це зараз так просто звучить, а я розхвилювався, дві різні сильні сили боролися в мені, розум казав нічого не змінювати, але фантазія казала, Володя, чого ти, такої можливості здійснити справжні мрії, давай!

Повернувся я в 1 вересня. Перші три роки мені не важко було змінювати, одна вчителька, для неї було природнім, що я добре все роблю.

А які мої однокласниці були вродливими, такими малими я їх не пам’ятаю! Та й повернутися з дорослим досвідом туди — це було легко не допускати купи дитячих помилок, як і в спілкуванні.

Більше електроенергії у мене не вистачило, я дуже багато витратив золота на ті три роки, а нічого не змінилося, не можна змінити миттєво те, що напрацьовується наполегливою довгою працею! Я знов пройшов схоже життя, тут треба було переноситися тілом і прожити. А скільки, цікаво, це коштувало? Я думаю, що дешевше, ніж підтримувати постійно зв’язок з тим часом!

Залишалося шукати скарби та відкопувати їх!