10.2

Чи можна вивчити німецьку за два місяці?

Ні.

Але коли ти з ними постійно, то основні слова вже не те, що розумієш, а сам кажеш, зрозуміло, що майбутнє та минули ти не розумієш, хоча за німцями вже якось будуєш речення.

Літо. Я практично був серед них, від роботи самотньо в гаражі до переміщення агента з розказуванням де копати. Ось нещодавно від'їжджав, бо у німців я вже користувався довірою, вони попросили мене як людину, що в області прожила більше, щоб я пошукав сам городище, бо якось вони мені задавали місцевість з дуже другорядними поселеннями з 2 по 4 століття. Збіглося — що мені заплатили за це та бажання взнати з якого місця були ті фібули з гривнями викопані. Було недалеко від батькового села це черняхівське городище, зручне місце для поселення, дивно, що сучасного села не були там! Якщо підніматися проти течії річки, то обривається череда сіл, що знаходились на західному боці течій. Це давнішнє село було б наступним, в черзі! Але наступні села якось були на пагорбі, немов їх заснували не слов’яни, а кочівники, що трималися полів для випасу скоту.

Вся ця археологічна експедиція переїхала в це місце, хоча багато приїздило дипломованих наших українських, що були другорядними після російський, й які задкували перед ними, істориків, що переконували, що їдемо в місця де нема жодних археологічних пам’яток окрім Громадянської та Великої Вітчизняної війн.

Але переїхали.

Чомусь місцеве населення ставилося ворожо, я земляків не розумів. Дійшло до того, що в магазин, чи до сільради ходив я, а німці виїжджали тільки у місто, не бажаючи ніяк з тутешніми контактувати. Та й мене впізнавали, питали, як я можу працювати з фашистами. “Чому фашисти?” - питав я їх. “Бо німці!” - чулося стандартна відповідь. Я починав пояснювати, що фашисти, то італійці, а німці були націонал-соціалісти, та й то в Германії націонал-соціалізм засуджується карно. Але хто не сперечався в селянами — той мене не зрозуміє, якось вони відставали в суспільному розвитку, жили старими уявленнями! Та мені було не цікаво, що думали, що селяни, що земляки-українці, я йшов за власним інтересом, а з ними було вигідно — оплата добра, умови праці, ще й годували за свій кошт. Я працюючи в полі з німецькими археологами тільки відправляв гроші матері та державі, а так не було ніякої необхідності витрачати власні кошти.

Так само я знов відновив свої вправи на гітарі, вже за багаттям вечором грав та співав свій рок, чи рок, що застарів, але мені дуже подобався з його войовничістю.

Не помітив — як вже не чекав коли мені перекладе перекладач їх слова, та мої слова їм. Вже ставали наші вечори все більш неформальними. Отак і почалася розмова, коли більшість пішла спати й моє погане знання німецької не заважало розмові:

- От якби я мав машину часу, то повернувся до першого кохання!

Як з’ясувалося — у чоловіків була туга, що нічого не склалося з першою дівчиною, що засіла в серце, залишивши самі яскраві спомини про це кохання.

- А я вже давно себе питаю, з якою б дівчиною я б хотів одружитися, - продовжив цю мрійливу розмову.

- І?

- Ні з якою, бо всі зусилля доклав, щоб бути удвох. Якось сам кидав залицяння, бо уходили будь-які приємні відчуття та хвилювання, тільки неприємні.

- А що б хотів зробити?

- Повернутися до школи.

- І в чому затримка?

- Якось роблю припущення і відмовляюся.

- Чому?

- Дивіться, я погано вчив мови в школі, хоча точні науки добре. Закономірний результат — я пішов до коледжу, а по закінченню мене відправили до університету в іншому місті, до Харкова, в другий технічний ВНЗ України. Повернувся до рідного міста, де ніхто не знав мене як спеціаліста, мої однокурсники з коледжу вже заробили авторитет і пішли пізніше на заочне навчання. А так я проробив на непрофільних роботах, за винятком перший двох років, не отримавши доступ до свої спеціальності. Це привело до того, що я прийшов робити оператором машини часу, а згодом викупив устаткування. А якби я скористався машиною, повернувся в перший клас і сумлінно засів за навчання, а не так як я вчився, за бажанням, то хтозна як пішло життя.

- А що! Краще б пішло.

- Можливо. Але чи я отримав доступу до машини часу?

- Щось не розуміємо.

- А що тут розуміти. Допустимо, я повернувся в перший клас, зі своїм сучасним досвідом, знанням та старанністю. Нехай не медаліст, але з добрими знанням в дисциплінах, що я тоді не вивчив. Чи пішов до коледжу?

Якось слухачі в паузу виказали зацікавленість в продовженні моєї розповіді:

- Ні, не пішов, я б бакалавра отримав при університеті рідного міста, бо життя довело, що ніякого значення не має твій навчальний заклад. Тут же закінчив магістратуру. Не думаю, що я б допустив знов свою помилку, впевнений, що зійшовся з дівчиною, вже в університеті, розписався, аби себе застрахувати. Все, сім’я є, університет закінчив, не факт, що довелося робити за мінімалку.

- Чого ти так надумав.

- Бо жінка якось змінює життя на краще. Я якось чув, що нічого, що мені дадуть додаткову роботу, мені ж нічого робити вдома, ні жінки, ні дітей, та й грошей йому треба менше. Я впевнений, що не прийшов би оператором. А якщо не прийшов найматися оператором, то й не викупив, не став власником цього цікавого агрегату.

- А пробував?

- Ні.

- А якщо спробувати?

- Ага, і прокинуться в іншій реальності де я позбавлений доступу до машини часу, - пригадуючи другу спробу змінити хід подій, - вже не маючи більше можливості виправити помилку.

- Та то вигадуєш. Я от знаю, одного власника машини, так він мандрує, не приховує що змінює, каже, що історія дуже стала річ, можеш тільки змінити в дріб’язку. Казав, що скільки не мандрував, ніколи кардинально не змінював історію, тільки позбавився зайвих конфліктів. Він доволі успішна людина, не мільярдер, казав, а навіщо йому великі статки, коли не треба для щастя, не в грошах щастя! Має жінку, що дуже кохає, улюблених діточок, купу часу для улюблених справ. Дуже активний, фізично підтягнутий, не красень, але жінки задивляються на нього. Машина дає можливість уникати проблем, каже, що ніде не втрачав грошей, здоров’я, часу, бо повертався та виправляв. Я думаю, що ти не спробував.