Розділ 9.

Але ніхто не телефонував, ні залякували, ні пропонували кращих умов, пройшли тихо ці два тижні.

Ну чому я не можу послідовно вести розмову?!

Я як пішов з роботи з речами — не зміг заснути вночі, болів живіт. Ледве дочекався ранку й вже першим стояв в черзі до свого сімейного лікаря. Коли дійшла черга, біль чи то стихла настільки, що я хотів розвернутися та піти додому, чи все ж таки злякався. Я забув коли останній раз був у лікаря, мабуть, коли вчився в університеті!

Такі потрапив, щось пробуркотів, що живіт болів, зараз вже не так. А коли показав де, то щось змусило злякатися лікаря та направила до гастроентеролога. Я, мабуть, ніколи не вивчу цю дивну й важку назву спеціальності, не те щоб вимовити!

Той лікар, з важкою назвою, теж злякався та вже понавиписував досліджень. Чого я тільки не робив, і ковтав зонд, і кров з вени здавав, коротко, ходив та ходив, десь з два місяці! А Ви як думали? Думало, що так легко потрапити на ті дослідження!

Дві події одночасно наклалися у мене: перша, це звільнення, друге це мандрівка лікаренями. За ці дві речі я дуже хвилювався. Перша чомусь так легко закінчилася, через два тижні я зайшов та забрав в відділі кадрів свої документи, якось кадровик не виказував ніяких емоцій, здавалося, що його дратувало вже те, що я відволікав від якоїсь дуже важливої справи, совався на стільцю в очікування, що я піду. Дивно, все було добре, було записано, що робив, вчорашня дати звільнення, в підтвердження цього мені він дав витяг з наказу. Якщо так, то чого мені тут буди? Тим більше, що ця фірма мені остогидла!

А от друга — була дуже не приємна. Я добре угробив свою систему травлення, я не думав, що хвороби купи органів в животі така страшна річ! Якби рак то я просто дожив в задоволенні свої дні, але мені пояснили, що я сам, своїм образом зіпсував там все. І якби я вчасно звернувся, що не запустив так. Мені не сказали скільки я ще проживу, що від мене залежить, але радості не буде.

Тьху!

Що за дурна справа? То злидні тяжіють надомною, вирішив цю проблему, й вийшло на перший план здоров'я? Схоже, не треба було мені йти до лікарів, схоже у усюди хочуть тебе облапошити, кожен по-своєму, там аби робив за копійки, тут аби ніс гроші на ліки, дослідження! Що за світ?

Я зателефонував Дімону. Ви ж не забули, що у мене якось ще був друзяка, такий же невдаха, тільки він мав дітей, давно вже покинула його жінка. Розмова вийшла важка, він мав рацію, схоже я таки мав погане здоров’я, тільки бадьорився. Пригадав, що вже в університеті я почав помічати, що від хвилювання у мене схоже відчуття, що каменюка з’являлася в животі. Далі вже тільки гірше ставало, я вже давно забув що таке вечеря, аби вночі мати можливість спати. Схоже, що останні хвилювання мені не далися легко, стало тією останнє краплиною, що різко погіршилося здоров’я!

Думаю, чи читачу не треба казати про моє рішення?!

Це риторичне питання!

Зрозуміло — використати машину часу!

В місті в нас багато з’явилося фірм, які мали машини часу. Я проходив повз, бачив рекламу, дратувався коли її бачив в інтернеті та по телевізору, бажав, уникати, бо якось було неприємно.

Але з чого починати?

Я з такою ситуацією постійно стикався коли треба було щось купити, настільки це було рідко, що здавалося, що втрачав навички щось купувати! І зараз схоже.

Спочатку треба з’ясувати — хто надає послуги машини часу, чи мандрівки в часі:

- Ну чому, - молода вродлива дівчина, що займалася клієнтами, мені здивовано відповідала, - Ви думаєте, що єдиний клієнт?

- Бо...

А що “бо”? Бо я був в іншій реальності власником машини часу й заробляв не дуже, тобто на рівні мінімальної зарплати.

- ... якось сумніваюся.

- А Ви не сумнівайтеся, ціна дорогі, але це того вартує. Я побачила у Вас на пальці немає обручки. Вас покинула жінка...

- Я не був одруженим, - перебив її.

Вона розгубилася, але зібралася з думками та продовжила:

- У Вас було кохання? Ви когось кохали?

- Кохав.

- А ми пропонуємо повернутися в часі та змінити. Може, Ви тоді не наважилися освідчитися, а ми даємо можливість це виправити. Чи може не те сказали, все життя картали, можете повернулися та виправити...

Вона щебетала так приємно, що мені не захотілося її зупинятися, бо я прийшов повернути хід історію на старий сюжет, не підтримати страйкарів, ходити на роботу під час страйку, відбитися від нападників, стати власником машини часу та раніше викопати скарб, хоча і в 48 років, але це ж те, що знав впевнено, що краще!

- ... А може загулялися, думали, що нікуди ніхто не дінеться, бо я такий вродливий, а потім кинулися, а всі ваші жінки повиходили заміж. А може...

- Почекай, почекай! А хто у Вас більше замовляє послуги? - чогось задав те дивне питання, таки вплинула з темою кохання.

- Зрозуміло, що жінки.

- Справді?

- Справді.

- Але ж я не знаю таку, що не вийшла заміж.

Знов розгубилася, схоже, моя логіка її вибивала зі звичного стану, бо вперше стикалася з такою дурною.

- Вийшли?!

- А якщо вийшли, то виходить по-коханню, навіщо змінювати.

- Вибачаюся, але Ви не розумієте жінок, - якось видавила це дипломатичне речення, а сама виказала свою неприязнь до мене.

- Тут з Вами згоден.

- Вам чоловікам простіше, це Ви одружуєтеся по коханню, - таки не стримала власної думки.

Але я прийшов не за цим, вибачився, уточнив які послуги мені нададуть та за яку ціну. Я розгублено вийшов, виходило, що все моє золото могло піти тільки на те, щоб мені дали сісти за машину часу та змандрувати. Дорогу ціну жінки платять, аби щось, мені невідоме, змінити в своєму кохані. Мені, навіть, важко формулювати, не те, щоб зрозуміти, коли у мене було вимушене рішення, аби не знищена система травлення, то я б нікуди не повернувся, мене влаштовувало, що мені від жінок нічого не треба. От же дівчина задурила мені голову з коханням. Ні, ну воно, якщо б у мене було грошей значно більше, можна було спробувати, але не тому що я так хотів відчути розділене кохання, а з порожнього інтересу, заради експерименту. Може б життя змінилося від того, що прив’язав якусь дівчину до себе заміжжям? Може.