Розділ 4.1

Я поглянув на стіну — діло йде до Нового року, а на стіні старий календар. Підвівся та зняв зі стіни.

- Треба собі купити подарунок до Дня народження, - подумалося.

Так, Ви правильно зрозуміли — я народився 1 січня! Ні, ну воно добре, економія, разом я святкував і Новий рік, і День народження!

Подався на базар, зрозуміло,, що не за ним, а скупитися до столу, а разом купити той календар:

- Скільки коштують календарі?

- А Вам який, перекидні, плакатом?

- А ось ці.

- Ці по 40 гривень. Вибирайте.

- Я якої тварини рік?

- Залізного півня.

- Цікаво.

Як завжди був великий вибір, вибрав, чомусь, календар з задерикуватим півнем в фригійському ковпаку — такий собі вояка, поставив ногу в військовому берцині на камінь, сам залізний, з переблиском темним та срібним, і в цьому ковпаку свободи, готовий зараз кинутися в бій! Сам здивувався що купив, бо я дуже мирна людина, що й мала колись військове звання, що отримав після закінчення військової кафедри в цивільному виші!

Може вплинула дата — 2041 рік!

Це знов почнеться 22 червня божевілля, фільми про Велику Вітчизняну війну по телевізору, радіо буде не замовкати від пісень тих часів та виття вуличних гучномовців. Але то ще було не так, а тут сторіччя як фашисти напали на нашу, ще тоді спільну Батьківщину!

Це так вже набридло, що дратувало. Здавалося, що зараз підскочить якийсь молодик з палаючими очима від максималізму, що притаманно його віку, і ти будеш ледве стримувати рефлекторне бажання блювати. В дні 9 травня і 22 червня цієї істерії настільки було багато, що здавалося, що всіх било в епілептичних припадках 9 радості, а 22 горя. Дивно, більшості чомусь це подобалося! Я ж ледве переживав ті дні.

А цей войовничий французький півень був як виклик, дивіться, що в тихому болоті водяться чорти.

Може тому я собі не вкоротив сіре зубожіння! Як погляну на того півня й якось з’являється бажання зробити проти всіх, щось таке заборонене! Від розглядання плакату відірвав мобільнік:

- Вован, здорова!

- Здоров, Дім!

- У мене є діло до тебе.

- А яке?

- Вован, цього я не скажу по телефону. Давай завтра о 9.00 зустрінемося біля ЦУМу, тоді розкажу.

- Дім, а про що ти мені скажеш?

- Вован, завтра скажу, це змінить твоє життя.

Як же мене Дімон дістав, якусь дуристіку знов запропонує, та ще з виглядом змовника! От скільки я його знаю, і кожен раз він своєю манерою наганяти інтригу мене купляє, що я таки прихожу на зустріч з ним, то запропонує влізти в “піраміду” по продажі якоїсь маячні, чи стати представником київської “крутої” фірмі, чи поїхати на заробітку спочатку в Київ, а пізніше пропонував то Москву, то Прагу, то Варшаву. Доросла людина, все давно як середнього віку, а так запалюється якось ідеєю до розумової сліпоти.

А вночі ворочався та картав, що не послав Дімона якнайдалі з його черговою “геніальною” ідеєю. Буває таке, що чим менше - слів тим більше інтриги. Я обмірковував кожне слово, будував продовження. Здавалося, що я сам себе переконав, що то може бути щось, що може кардинально змінить моє життя, хоча знав Дімона, з його відсутністю критичного мислення, коли йому здавалося, що в цей раз, точно, розбагатіє. Скільки раз я так був ним заінтригований та при зустрічі розчаровано починав пояснювати, що Дім ти мені друг, але цим я займатися не буду, і кожен раз він не розумів, чого я від такого “вірняка” відмовляюся. Людиною він був не поганою, ця його здатність, запалюватися чимсь до крайнощів, не таким було вже недоліком, як постійне позичання грошей, що з його наївністю, що знищувала й без того малих його коштів, було зрозумілим.