Розділ 3.1

Треба щось сказати в своє виправдання.

Я вірю директору, що підняття зарплатні було згубно для фірми — це зараз звучить так важливо, а більшість сприймала нас як аферистів, що видавали чудні результати. Так, історія не така як їх уявляла більшість, бо в кожний час домінувала якась модна ідея фікс, що змушувала мовчати професійних істориків.

Але справа з пошуками родоводів клієнтів якось просувалося. А така тільки робота й була в нас — приходить людина та замовляє нам свій родовід. А я багато разів прокручую події щоб тільки віднайти документ, що зберігся до нашого часу, це у наших конкурентів здавало страшенною вдачею, що ми їх знаходило, коли за ними стояли не один день наполегливих сидінь за машиною часу.

Якось на черговій нараді директор сказав:

- Володю, у мене погана новина, - й замовк, - я прийняв рішення закриватися. Моя репутація роботодавця погана, ніхто на таку зарплату не хоче йти. Вже не аферисті, але машина часу нам не дає очікуваного приросту в роботі, однаково ми зупиняємося, коли вже не знаходимо збереженого документа на клієнта, кожен вірить тільки незаперечним доказам, а не нашим словам, що ми прослідкуємо значно далі письменної історії. Чесно, там, в США, я найманим працівником заробляв більше.

- Але ж я...

- Що ти?

- Я не хочу уходити.

- Точно?

- Точно!

- Але ж вона тільки в два рази більше мінімальної зарплатні?

- А я ніде більше не отримував, тім більше, що Ви, як роботодавець, для мене дуже добрий. У мене були вихідні й відпустки. Ви не повірити, я не знав, що таке відпустка влітку! А у Вас я постійно влітку відпочивав, добре матері допомагаючи. Для мене це важлива, бо давали в самі важливі літні дні, коли на землі моя робота більше потрібна була.

- Володю, але з твоєю кваліфікацією зарплатня значно більше!

- Та не треба. Я вірю собі. Так, хлопці з гіршою освітою заробляли значно більше. Але не треба себе дурити, тільки в Вас я саме більше заробляв. Бо тут справа не в кваліфікації, а в таланті торгуватися, домовлятися. Якого я не маю! Я не хочу міняти роботу.

- Але який вихід? Мене це не влаштовую, бо я ніколи так мало не заробляв.

- Не знаю. Знаю, що бажаю цим займатися. Може мене до себе заберете, як підлеглого.

- Та ні, не вийде!

- Чому?

- Я повертаюся в США.

- Ну тоді так!

- А давай й ти поїдеш!

- Є ні, закордон я не поїду!

- Чому?

- Я нездатний до мов, я тільки можу на одній мові спілкувати. Я багато раз сідав вивчати англійську.

- Та то не серйозно, попадеш в середовище й вивчиш.

- Та ні, я з України не виїду

- А якщо я тобі продав бізнес. А! Як ідея?

- Але я не маю коштів.

- Та то дріб'язок! Оформимо розстрочку, а ти потихеньку виплатиш.

- Я згоден!

- Який ти швидкий!

- Але я давно прийняв рішення.

- Гаразд, йди працюй, а я за оформлення паперів. Воно й добре, бо ще спробуй закритися, продати чи то бізнес, чи то устаткування.

Отак через три роки я став власником бізнесу, бувають така чесна люди, що ніде не підманула!

От я і взнав всі дебети з кредитами!