Розділ 2.

А ввечері мені подзвонив американець:

- Володимир Вікторович, Добрий вечір!

- Добрий вечір!

- Ми от розбирали заяви, й не знайшли вашу. Ви б не хотіли зустрітися?

- Сьогодні?

- Ні ні, що Ви! Однаково завтра будемо оформляти. Тільки завтра. Ви як?

- А я що звільнений?

- Ні, чого Ви так подумали?

- Дзвонити, хочете зустрітися.

- А тут щось не так?

- А думав, що завтра можна виходити на роботу. Сьогодні ж він не оплачується?

- Чого Ви вирішили, що не оплачується?

- Але я ж не робив!

- Почекайте. Давайте з’ясуємо.

- Давайте.

- Ви писали заяву на звільнення?

- Ні. А чого мені писати?

- Але ж Ви були на боці протестному.

- Та, не був я на їх боці!

- Але почекайте. Ви ж знаходилися серед протестуючих?

- Я був серед операторів, я ж не вхожу в керівництво!

- Та й то правда! Де ж Вам бути! Виходить, що Ви не проти?

- Я хотів б далі працювати.

- Вибачте, що потурбували.

- Так почекайте, що мені робити?

- Виходьте та працюйте.

- Правда?

- Правда! Думаю, що конфлікт вичерпаний!

Але я пропрацював всього тільки два дні — ішовши додому я... Прокинувся в лікарні. З’ясувалося, що на мене напали та побили, переламавши купу кісток. Хто це був — я не уявляю?! Приходили з поліції, ледве зміг написати заяву.

Керівництво теж приходило — цікавилося моїм одужанням та ходом слідства. Від них я отримував новини — схоже, що справа мого побиття заходила в глухий кут.

Я так пролежав місяць, потім вдома два тижні. Довго я не виходив на роботу, фірма справно виплачувала мені зарплату, не порушувало українське трудове законодавство.

Перший мій робочий день почався в кабінеті директора:

- Володю, півтора місяці ми не могли працювати. Фірма в скрутному стані, бо не отримували прибутку. Скажу чесно — ми на межі банкрутства, ми можемо тільки на невеличкий час запустити машину. Але це не убереже фірму, виконана одна робота не перекриє всіх боргів. Прийняти умови страйкарів так само не вихід, бо це ще більші витрати. А нам більше кредити ніхто не дає, вичерпали ми кредитну довіру.

- Виходить, що Ви мене звільняєте, - вклинився я в його паузу, - бо запускаєте процедуру банкрутства.

- Я цього не хочу, якось боюся, що після такого гучного скандалу з підлеглим персоналом мене ніхто не візьме на роботу. Жодна з фірм, у нас, в США, не бажають найняти такого менеджера, - і замовк.

Я б не казав нічого, але він замовк.

- Розумію, я й сам не бажаю уходити.

- Отут то й справа в тобі! Чи хочеш ти повернутися назад у часі, скориставшись машиною часу, та не допустити побиття?

- А що, якісь труднощі?

- Так. Розумієш, якби ми удвох ці півтора місяці пропрацювали, то хоч вийшли на нульову рентабельність, але забезпечили на тому рівні наші зарплати, твою та мою, і кошти за послуги сторонніх спеціалістів, як бухгалтера, електрика, слюсаря.

- Я не проти. Але Ви сказали, що є труднощі.

- Так. Техніка може на деякий час дати твоєму попереднику твої сучасні знання, буде пам’ятати й цю розмову. Ти можеш виправити ситуацію. Тіло не переноситься, але твоя інша дія може змінити хід історію. Тут буде втручання в твою голову, розробники дослідили, що сильні зміни приносять велику травму головного мозку, бо там ще додатково накладаються різко великий масив інформації.

- І в чому полягає травма?

- Не буду пояснювати, але будуть великі головні болі, нудота. Людина в середньому відновлюється за добу, в залежності від зміни історії, бува, що після повернення легка головна біль, а бувало, що викликали швидку. Але пропадає апетит, блювота й тільки під кінець з’являються апетит. Тут вже від змін.

- А що є вибір?

- Даєш згоду, відправляємо, головна біль, але фірма далі продовжує робота. Відмовляєшся, ми закриваємося.

- Я згоден.

Мою свідомість перекинув директор. В той день я пішов іншим маршрутом додому. Три дні пропрацював, коли на четвертий я прийшов до тями знов в лікарні. Здавалося, що нічого не змінив, не пам’ятаю, щоб голова якось по особливому боліла. Але прокинувся я в той час з якого мою свідомість в часі перенесли, тільки не на фірмі, а вдома. Виходило, що на один день все змістилося. Слава Богу, що ще була енергія, але була вже запущена процедура банкрутства. Виходило, що міняти маршрути не варіант, в ситуації з фірмою кожен день важливий, ще відстрочу на один день — і просто вже не потраплю до машини часу, як і втрачу роботу.