Розділ 28. Довіра

- Корсет буде оздоблено стрічками. Шлейф має бути не менше шести метрів. Декольте… має бути відкрита шия аби вам пасували прикраси, які обрав Його Величність. Взуття має бути не на високих підборах. Погляньте, ми підготували декілька варіантів. Які вам більше до вподоби?

Рейна на туфлі навіть не глянула. Вона дивилась прямо перед собою, на своє відображення у дзеркалі. Поки модистка і її помічниці носились навколо неї, то прикладаючи, то забираючи різні тканини, Ален сидів на дивані і затверджував ті варіанти, які йому подобались. А Рейна… Рейна мовчала. Обличчя її не виражало абсолютно ніяких емоцій і так було з того самого дня, як вона зійшла з корабля у сінському порту. Вона оживала лише ввечері, на ті короткі миті, коли їй дозволяли зустрітися з полоненими студентами. І Алена це дратувало навіть сильніше, ніж він міг собі уявити.

- Зірко моя, - звернувся він до неї, - тобі задали питання. Якщо проігноруєш його ще раз, я вирішу, що ця модистка тобі не подобається. І вб’ю її.

Модистка зблідла. Рейна прикрила очі, зітхнула і вказала пальцем на найближчі туфлі.

- Ці, - сказала вона безбарвним голосом.

- Думаєш? – Ален піднявся, - а мені здається, вони не пасуватимуть до цієї сукні. Чому мені здається, що лише мене хвилює наше весілля?

- Чи вам не знати, що так воно і є? – Рейна дивилась в бік, але вона відчула, як напружився кожен м’яз на обличчі тирана.

- Геть, - прошипів він, - всі геть! Негайно!

 Модистка і її помічниці кинулись до дверей, голосно закривши їх за собою. Ален підійшов до Рейни і з розмаху дав їй ляпаса. Удар був такої сили, що вона похитнулась і впала на диван.

- Я кину до твоїх ніг весь світ, - він схилився над нею, всвердлюючись у неї поглядом, - принесу тобі коштовності з усіх світів, до яких тільки дотягнусь. Та мене не цікавить лялька. Якщо ти продовжиш гратися з моїми нервами… можливо, мені нанести візит ввічливості твоїм діточками? Цілителька сказала, у малої вже майже зійшли всі синці.

- Ти не посмієш.

- І чого б це раптом? Я імператор. Тут все належить мені. І ти, і вони.

- Якщо торкнешся моїх дітей хоч пальцем, - голос Рейни більше нагадував шипіння змії, - я переріжу собі горлянку. І все, заради чого ти все це затіяв, піде прахом. Тоді все буде марно.

- Безглузді погрози, - усміхнувся Ален, стиснувши у кулаку її волосся, - якщо тебе не стане, хто ж їх захищатиме? Ти цього ні за що не зробиш.

- А ти перевір! – оскалилась Рейна.

- Так все краще, - Ален схилився ще нижче і облизав її вухо, змусивши здригнутися всім тілом, - зараз ти мене збуджуєш. Бачити тебе сповнену люті прекрасно, ти знала? Будь такою. Кричи, гарчи, чини супротив. Адже тоді тебе цікаво ламати, моя імператрице.

Він потягнувся до її спідниці, повільно розриваючи дорогу тканину. Рейна тремтіла, відверталась і намагалась не дивитися на нього. Його рука сквознула вверх по його стегну. Дівчина зіщулилась, але не видала ні звуку. Та вона відчувала, що ще трохи і сльози зрадницьки покотяться по її щоках.

Таск… врятуй мене… благаю… врятуй…

- Пане Алене, зупиніться! – голос Нагайни був таким різким, вона мало не кричала, хоча з усіх сил намагалась виглядати стриманою, - що ви робите? Хочете зганьбитись?

- Нагайна… - Ален поглянув на неї, - тобі жити набридло?

- Імператриця має бути чистою до шлюбу! – сказала вона, - невже бажаєте так просто знехтувати цим?

- Тц… - Ален відсторонився від Рейни, випрямився і змахнув складки зі своєї сорочки, - ненавиджу коли ти права, Нага.

Він глянув на Рейну

- До речі, одразу ж після весілля ми позбавимось цього непорозуміння, - він торкнувся прядки її волосся, а потім вказав на її руку, на якій виднілись відмітки фамільярів, - і цього також. Імператриці фамільяри не потрібні. Слуг в тебе буде вдосталь. Я повертаюсь до справ. Не хочу бачити твоє обличчя.

Коли двері за ним закрилися, Нагайна фурією підлетіла до Рейни, ривком потягнула до себе і дала такого гучного ляпаса, що у вухах задзвеніло.

- Та що це з тобою?! Ти мала чинити супротив!!! Ти ж, трясця, Вовчиця Фарлезу!!! Якого біса?!

- Тобі яка різниця… він так чи інакше візьме мене. Байдуже, сьогодні чи після того клятого весілля… - в’яло пробурмотіла Рей, - а ти що, приревнувала?

- Заціпся, - Нагайна дивилась на неї пригнічено, у погляді читалась неприхована образа, - чому це саме ти?! Чому з усіх напівкровок це маєш бути саме ти?!

- Хіба я цього хотіла?..

- Тц… ти знаєш, що буде далі?

- А хіба не байдуже?..

- Ти дійсно та сама Рейна Леарлес?

- Він хотів імператрицю – він її отримає.

- Ти дійсно віриш у те, що він полишить свої спроби завоювати Великий континент?

Погляд Рейни трохи ожив.

- Що ти маєш на увазі? У нас була угода!

- Трясця… ти дійсно тупа!!! Він… потроху втрачає себе. Він божеволіє. Каліопса руйнує його стільки років, що скоро від нього справжнього нічого не лишиться!