Розділ 24. Перший звук

Тишу було порушено на світанку. Королівський зв’язковий фамільяр приніс листа. У листі не було нічого окрім руни телепорту, та Рейна все зрозуміла. Перед тим, як розчинитися у спалаху телепортації разом з Лейлою та іншими генералами, вона кивнула ректору.

- Подбайте про студентів, пане Коє, - сказала вона тихо.

А у наступну мить перед нею вже виник Еріел Альберон. Вигляд у нього був похмурий. Здавалось, в усьому палаці разом згасли всі вогні.

- Принцесо Лейла Вогнекрила, генерали, - вклонився Еріел, - у мене наказ супроводити вас до зали. Слідуйте за мною.

Лейла озирнулась на своїх генералів. Рейна ледь помітно кивнула. Поки вони йшли по коридору, не було жодного звуку окрім їхніх кроків. Прислуга тремтіла, королівська варта була напружена, а лорди, що стояли у дверей зали дивилися на Лейлу та інших з острахом. Двері відчинились і Рейна відчула, як по спині у неї пробіг холодок.

У центрі зали в одному кінці столу сидів Ален, за його спиною стояли Шай і Нагайна. У іншому кінці сиділа принцеса Емілії, позаду неї стояв герцог Гарден. Еріел одразу ж зайняв своє місце поряд із ним, попередньо вказавши місце для Лейли.

- Нарешті ми зустрілися, - губи Алена розтягнулися у недобрій усмішці, - Ваші Високості, принцесо Еміліє, принцесо Лейло. Чи мені краще звертатися до вас принцеса Кая?

- Моє імʼя – Лейла Вогнекрила, - спокійно відповіла сприганка і одразу ж обернулась до Емілії, - рада вас бачити, Ваша Високосте.

- Принцесо, генерали, - кивнула Емілія, - рада вітати вас у Ліберії. Що стосується вас, шановний гостю. Не вважайте за грубість, але ви нарешті уважили нас своїм візитом. Тож, ми хотіли б швидше дізнатися, у чому його ціль. Хто ви? Чому ви тут?

- От так одразу до справи? – хмикнув чорноволосий, - чутки про фарлезську гостинність виявились недостовірними. Ну, що ж. Моє імʼя Ален Ярон і так вийшло, що тепер я імператор Сін. Як ви вже могли помітити – я напівкровка. Не намагатимусь зачарувати вас гарними словами. Я дійсно захопив Сін силою. Але з благими намірами, можу вас запевнити.

- З благими намірами ви вирізали всю імператорську родину? – металевим тоном запитала Емілія.

- Вирізав – це дуже грубо, - замислено промовив Ален, - але так. Імператорська родина відправилась до праотців тому, що мені потрібна була земля Сін.

- І навіщо ж? – ледь стримуючи свій гнів, запитала Лейла.

- Аби такі як ми… - Ален сковзнув поглядом по Рейні та Еліасу, - могли жити на рівні з іншими. Без осуду, без страху за своє життя, без косих поглядів. Щоб батьки не боялись, що одного дня до них вломляться біля ряси і заберуть дітей та використають як піддослідних щурів. Я хочу створити державу для напівкровок.

Рейна і Еліас переглянулись. Таск скоса подивився на срібноволосу. Її погляд не виказував ніяких емоцій, вона виглядала наче воскова фігура або порцелянова лялька. Лорди Гарден та Альбером тихо про щось перешепнулися, Еріель схилився до Емілії і щось їй тихо сказав. Принцеса стримано кивнула і підвела погляд на Алена.

- Пане Ярон… чи краще мені звертатися до вас Ваша Величність? – промовила вона.

- Ну що ви, Ваша Високосте, - посміхнувся той, - ви – принцеса цілої держави, а я всього лише завойовник. Ви можете звати мене на імʼя.

- Що ж, пане Ален, - Емілія продовжила, - ми вислухали, навіщо ви влаштували криваве побоїще у Сін. Тепер, ми б хотіли все ж дізнатися, що ваш флот робить в Нефритовій гавані? Чому ви тут?

- Як я вже і казав, я завойовник і хотів би закріпитися у статусі імператора абсолютно нової держави. Для цього мені потрібно визнання інших королівств. Та насамперед, - він зробив паузу, зиркнувши спочатку на Лейлу, а потім повернувши погляд до Емілії, - мені потрібна імператриця. І Фарлез може дати мені її. Думаю, це було б прекрасним проявом дружніх намірів королівства. Союз між двома сильними королівствами, закріплений шлюбом, був би міцним, ви так не думаєте? Якщо не помиляюсь, Його Величність, король Альберіх це і планував чи не так?

- Виключено! – вдарив по столу долонею Еріел, - враховуючи нинішній статус Її Високості, вона не може стати імператрицею іншої держави!

Це було настільки імпульсивно і емоційно, що Емілія здригнулась. А от лорд Гарден навіть не ворухнувся, лиш трохи осудливо поглянув на молодого маркіза.

- Хіба? – Ален хижо посміхнувся, - навіть якщо я скажу, що зрівняю з землею ваш палац, якщо ви мені відмовите?

- Її Високість вже обіцяна іншому! – випалив Еріел.

- Правда? Щось я не чув звісток про заручини принцеси, - Ярон продовжував знущально посміхатися, - і кому ж обіцяна Її Високість?

- Мені! – лорд Альберон відповів миттєво, ні секунди не роздумуючи.

Емілія скинула на нього здивований погляд, але у блідому світлі кристалів було видно, що обличчя її почервоніло. Рейна усміхнулась, а герцог Гарден похитав головою.

- Маркіз планує стати королем? – насмішливо пхикнув Шай.

- Король-консорт, - втрутився Гарден, - чи не так, лорд Альберон?

- Так, - трохи втративши запал відповів Еріел, - я ні за що не дозволю…

- Заспокойтесь, юний лорде, - підняв руку Ален, - дражнити вас було цікаво, але можу запевнити вас, фарлезська принцеса мене не цікавить.