Розділ 22. Морок насувається

Перемовини завершились опівночі. Сторони потиснули одна одній руки. Подальшу співпрацю було закріплено магічним договором. Як би не переймалась Рейна, Лейла знову продемонструвала себе як взірець аристократії. Вони з Емілією проговорили декілька годин, проговорювали стратегію співпраці, свої подальші дії. Обидві розуміли, що на них чекає важкий шлях, багато роботи і не все буде йти за планом. Але принцеси були повні рішучості і це не могло не тішити.

Попри все своє невдоволення, Рейна отримала наказ від Емілії лишатися поруч з принцесою Каєю та генералами. Вовчий загін у свою чергу мав повернутися з нею до Ліберії та чекати на подальші накази. Лейла також повідомила, що вона дала згоду на спільні тренування з Білими плащами, але на своїх умовах: тренування проходитимуть на території, підконтрольній Академії. Тому ректор для цього дійства дав дозвіл на проживання і тренування на території маєтку Лоу-Фей. Ця новина не сподобалась взагалі нікому з генералів, а от принцеса Емілія та Теодор Коє погодились із тим, що це може бути корисним досвідом і не варто так просто відмовлятися від знань, які можуть подарувати служителі Білого храму.

Коли переговори скінчились, ректор запропонував Емілії лишитися на ніч, але принцеса відмовила, пояснюючи це тим, що вона і так забагато часу проводить поза палацом. А так вже склалось, що там вона зараз дуже потрібна. Та поки готували екіпаж, вона знову тихо звернулась до ректора.

- Пане Коє, - мовила вона, - стосовно мого прохання…

- Моя відповідь все ще «ні», - похитав головою ректор, - не зрозумійте мене не правильно, Ваша Високосте, якщо ви накажете – я не в силах відмовити принцесі королівства Фарлез. Але поки це все ще прохання – я не виконуватиму його.

- Але Ашар все ще дитина, - Емілія зітхнула, - він втратив всю сім’ю.

- У моїй Академії сотні дітей, за життя яких ми несемо відповідальність, Ваша Високосте. Ашар Сінський лишається єдиним вижившим членом імператорської родини. І це лише питання часу, коли завойовник Ален про це дізнається. Навіть якщо сам по собі Ашар не є проблемою, він може стати символом для повстанців. І щойно про це стане відомо, його почнуть шукати. Я не стану наражати на небезпеку своїх студентів, принцесо.

- Я вас почула, пане Коє, - кивнула Емілія, - я не наказуватиму. Але все ж, прошу ще подумати. Можливо, у майбутньому у нас просто не буде вибору.

Принцеса сіла в карету і визирнула з віконечка.

- Рейно.

- Так, Ваша Високосте.

- Я вірю, що ти прийматимеш вірні рішення.

Рейна вклонилась, скоса глянувши на Лейлу. Вона не зводила з них очей.

***

- Я готовий вбити тебе прямо зараз!!! – біснувався Шарнон, тріпаючи Ширу за плечі, як шматяну ляльку, - а якби Леарлес не була б така лояльна?! Якби хтось з вчителів повідомив батькам?! Ти хоч уявляєш, чим це могло обернутись для нас?!

- Проо-оо-оо-баа-аач!!! – намагалась випростатися з його рук сестра.

- Та годі, Шарнон, відпусти її! – вхопив його за лікоть Тейн, - це була моя ідея. Я винен!

- Точно, - крилатий зупинився і випустив сестру з рук, - це ти винен!

Удар у щелепу був таким блискавичним, що сприган навіть не встиг зрозуміти, як так йому прилетіло. Похитнувшись, він впав у крісло. Шира зойкнула. Ельйо кинулась між ними, широко розставивши руки, таким чином захищаючи Тейна. А Соран вхопив Шарнона під руки і потягнув назад.

- То, кажеш, твоя ідея?! – кричав кафо, - твоя тупоголова ідея, тягнути мою сестру в дорогу з Вовчим загоном?!

- Вона не дитина!!! – підскочив Тейн, хоча в очах все ще миготіли зірочки, - ти не можеш тримати її на повідці все життя! Вона через це і вступила в Академію! Вона не власність родини!!! Ви не можете контролювати її все життя!

- О, то ти вже краще знаєш, чого вона тут і що їй потрібно?!

- А може й знаю?!

- Мало влупив, значить! Йди сюди, додам!!!

- Вперед!!!

- Припиніть це, негайно!!! – гаркнув Соран.

Він вперше підняв голос. Це було так раптово, що і Шарнон, і Тейн миттєво замовкли, поглянувши на лиса.

- Ну серйозно, - Соран відштовхнув Шарнона в сторону і став між ними, рукою відтіснивши Ельйо в бік, - ви ж не діти! Так, вчинок Тейна і Шири був необдуманим! Так, вони не мали цього робити принаймні не порадившись з нами всіма. Але вона вже це зробили, ти не відмотаєш час назад.

- Але!..

- І Тейн правий, твоя сестра – особистість. Вона має право на власні рішення. Ти ж тут аби захищати її. Хіба не так?

- Так.

- Ну от, - лис зітхнув, - що зараз важливіше, так це те, що вони дізналися під час цієї подорожі.

- Дай-но я тебе підлікую, - Ельйо простягнула руку до Тейна, але той похитав головою.

- Це зайве, - сказав він, - не так вже й сильно вдарив.

- Може вдарити сильніше, - буркнув Шарнон.

- Та годі вам! – скрикнула Шира, - у нас проблеми більш серйозні! Континент у великій халепі.

І вони розповіли про все, що побачили і почули. Про складну ситуацію з можливим вторгненням, про хитке положення напівкровок, про те, як вони вперше побачили таку збентежену Рейну. Під загрозою було їхнє навчання, спокійне і звичне життя, плани на майбутнє. Адже ворог вже у Нефритовій гавані. Стоїть, вичікує. І ніхто не знає, що у нього на думці, що він вимагатиме.