Лекція сьома. Королівська рада

Розділ 17

Дорога

Вовчий загін сідлав коней коли сонце ще навіть не зблиснуло з-за обрію. Перед тим, як вийти до конюшні, Рейна тихенько зазирнула у кімнати своїх учнів. Всі вони міцно спали. У коридорі на неї чекав Еліас.

- Подбайте про студентів, - тихо промовила Рей.

- А ти дійсно до них прив’язалась, так? – посміхнувся той.

Рей не відповіла. Біля конюшень на неї вже чекав загін. Хел вивів Звіра і чекав. А поряд із ним стояв Аспер.

- Вийшов проводити? – Рейна зиркнула на нього.

- Я їду з вами, - відповів лис.

- Навіщо тобі це?

- Ну, Таск та Еліас наглянуть за дітьми. А хтось має наглянути за тобою, - знизав той плечами, - а що? Тобі неприємна моя компанія?

- Я такого не казала, - Рейна задумалась, - просто, принцеса Кая лишається тут і діти…

- Ти думаєш, два легендарні генерали не впораються з дітлахами? – Аспер безцеремонно вихопив з рук Хела уздечку Звіра і передав її у руки Рей, - пані Леарлес, ви недооцінюєте власну команду.

- Роби як знаєш, - Рей прив’язала свою дорожню сумку до сідла і стрибнула у сідло.

Про від’їзд Вовчого загону і Рейни попередили все керівництво Йорланда. І про те, що з цього не потрібно робити шоу також попередили. Тому проводжати їх вийшли лише Таск, Еліас та Лейла.

- Гарної дороги, - тихо промовила принцеса сприганів, дивлячись у бік.

- Не нароби дурниць, - відповіла Рей, - не лізь у неприємності. І… бережи себе, Лейло.

Голос її прозвучав м’яко, Лейла поглянула на подругу, та ледь помітно посміхнулась. Еліас, вислухавши всі настанови, кивнув.

- Та впораємося ми тут, не хвилюйся, - сказав він, - головне, не сильно затримуйся, - Аспер, головою за неї відповідаєш.

- Само собою, - відповів лис, - а ви нагляньте за Сафією.

- Очей з неї не спущу, - махнув рукою Еліас.

Таск не сказав ні слова. Погляд його був важким. Він навіть не приховував своєї відвертої неприязні до Хела. Так само як і до того, що йому доводиться розлучатися з Рейною на час цієї подорожі. Тому він просто підійшов до неї, взяв її руку і невагомо торкнувся її губами під здивовані погляди всіх присутніх. А потім, так само мовчки, розвернувся і пішов до гуртожитку. Рейна, накинувши капюшон на голову, також нічого не сказала. Пришпоривши коней, Вовчий загін виїхав за межі Вищої школи бойової магії Йорланд. Еліас та Лейла дивилися їм в слід аж допоки ті не зникли у куряві, піднятій копитами скакунів. Дивився і Соран, з даху гуртожитку.

- Бережи себе, дурнуватий брате, - прошепотів він.

***

- То який у нас план, командире? – Сіраш порівняв свого коня з сефалією Рейни.

- Поки що все просто, - відповіла Рей, - прибуваємо до палацу, зустрічаємось з принцесою, вона пояснює ситуацію детально. Відповідно до того, що ми почуємо – розробимо план дій.

- А ти серйозно маєш намір повернутися до Академії? – з іншого боку під’їхав Руен, - не схоже на тебе зовсім.

- Так, я пообіцяла, - Рейна поглянула на ведмедя, - я завжди тримаю своє слово. До того ж, я пообіцяла цим дітям, що проведу їх за прискореною програмою і вони закінчать навчання на рік раніше, ніж інші факультети.

- Ти і правда так можеш? – до розмови доєдналась Вівіан?

- Взагалі-то це була ідея Таска, - Рейна задумливо схилила голову на бік, - але сама лише думка про те, що таким чином я зможу втерти носа Сьєрі!..

- А от це вже схоже на тебе, так, - басисто засміявся Руен, - нам не вистачало тебе, командире.

- Я також скучила, хлопці, - Рейна посміхнулась, - і за тобою, Віві. Ти весь цей час була поруч із Її Високістю?

- Виконувала твій наказ, - Вівіан кивнула, - дуже зручно, що ти переконала принцесу зробити мене своїм охоронцем.

- Що думаєш? Її опозиція сильніша ніж прихильники?

- Ні, - похитала головою срібна лицарка, - лордів, що насмілились би піти проти корони, не так багато. І жоден з них, окрім герцога Гардена, не володіє достатньою військовою силою, аби виступити проти принцеси. Та і що стосується самого герцога… не схоже, що він підтримує опозицію. Він наче вичікує, коли цей конфлікт буде вирішено, для того, щоб приєднатися до переможця.

- Простіше кажучи, він не робить нічого, за що його можна було б звинуватити у державній зраді, але й виказує відверту прихильність принцесі Емілії, - підсумував Сіраш, - я б ще додав до цього те, що Гарден був вірним підданим Його Величності короля Альберіха. Тому я не думаю, що він піддаватиметься на провокації опозиціонерів. Вірогідніше, він виступить проти принцеси лише у тому випадку, якщо вирішить, що її політика загрожує миру та спокою Фарлеза.

- Принцесі непереливки, - промовила Вівіан, - король при смерті, ворог на порозі, ще й ці телепні вирішили, що зараз саме час влаштовувати цей перформанс.

Рейна задумалась. Принцеса насправді була сильною і вольовою особистістю. Король обожнював свою єдину доньку і готував її до ролі повноправної королеви. Він ніколи не бажав їй просто бути дружиною нового короля, він хотів, аби Емілія правила. До цього її і готували. Покійна королева-мати обдарувала своє дитя вродою та розумом, а також талантом до аналітичної пряжі, ідеальної навички для політика. Емілія володіла блискучим стратегічним мислення, а завдяки своїй пряжі була здатна прораховувати всі можливі варіанти розвитку подій. Саме тому вона дуже швидко завоювала довіру та прихильність не тільки свого народу, але й лордів всього королівства. Звичайно, не існує правління без опозиції. Юна талановита принцеса не всім подобалась. Особливо вона стала поперек горла тим, хто мав свої плани щодо правління Фарлезом. Все ж таки, аналітична пряже не була досконалою навичкою.