Розділ 14. Розкол

- Отже, він вже у Нефритовій гавані, - зітхнула Рейна, - ай… обережніше!

- Ну вибачте, пані вчителько, забув, що ви зніжились тут у своїй академії, - буркнув Хел, - перев’язуючи її рану.

- Я тобі зараз по зубах так з’їжджу, що не збереш, - прошипіла йому у відповідь дівчина.

Вовчий загін та генерали сиділи в гостьовій залі. Поки старійшина віддавав накази стосовно полонених сприганів, Хелісен надав першу допомогу Таску і прийнявся за рани Рейни. Хоч він і хотів в першу чергу зайнятися її лікуванням, дівчина наполягла, щоб він спершу оглянув спригана, що ледь на ногах тримався. Після того, як золотокрилий вивів всю отруту з його крові, Таск трохи оговтався, тримався більш бадьоро і навіть сухо подякував. Але напруга між цими двома тільки зростала.

Вівіан, що зняла свої срібні обладунки, сиділа у кріслі, споглядаючи, як Хел і Рейна сваряться. Сіраш та Руен стояли біля дверей, наче два стражники. Еліас та Аспер точно так же стояли біля вікна, крадькома виглядаючи чи не ходить поряд хтось допитливий. Лейла міряла кімнату кроками.

- То ви тут… аби забрати Рейну? – запитала вона Вівіан.

- Ну, забрати – це занадто грубо, - зсунула та масивними плечами, - Вовчий загін прибув аби передати послання Її Високості. Командир Вовчого загону, Рейна Леарслес, має знову взяти на себе командування. З  імперії Сін наближається корабель. З дня на день він буде у нефритовій гавані. Лише питання часу, коли новий імператор вимагатиме зустрічі з принцесою.

- Значить, він все ж прийде. І зовсім скоро, - тихо промовила Рейна.

Таск краєм ока глянув на її стиснуті губи. Він пам’ятав, що сталось востаннє, коли вони зустрілись з Аленом.

- Принцеса чекає, - до розмови приєднався Сіраш, - їй потрібен Вовчий загін. У палаці дуже напружена атмосфера. Деякі міністри хочуть скористатися ситуацією. Король зовсім ослаб. І без вагомої підтримки принцесу не сприйматимуть всерйоз. Думаю, радники і міністри наполягатимуть на тому, щоб вона погодилась на будь-які умови Алена, лише б не розпочалась війна. Вони думають, що він вимагатиме заручин з нею.

- Ідіоти, - пробурмотів Руен, - більш ніж очевидно, що цей псих зацікавлений у принцесі Каї, а не в нашій майбутній королеві. Принцеса Кая – це контроль над легендарними генералами.

- Контроль – це занадто голосно сказано, - хмикнула Рейна, - але так, є зерно істини у твоїх словах.

- Опозиція завжди була троги тугуватою у палаці. Але немає гірше ворога ніж союзник-ідіот, - озвався Хел.

- Це ти до чого? – поглянула на нього Рей.

- Прихильники принцеси розпускають чутки, ніби то принцеса Кая повернеться у Фарлез задля того, щоб заявити свої права на престол, - Хел затягнув вузлика на бинтах Рейни, - по суті, цього вони бояться найбільше. Тому і хочуть видати Емілію заміж. Аби вона, ставши повноправною королевою, могла утримати свої позиції. Зрозуміло, що більше вони за свої шкури переймаються. Та все ж таки, вони переконані, що це хороше рішення.

- Але навіщо мені претендувати на трон Фарлеза, коли я народилась спадкоємицею трону Шайлон? – скривилась Лейла.

- Не шукайте логіки там, де її немає, - знизав плечами золотокрилий, - ну все, як новенька!

Він поклав свою долоню на перемотані ребра Рейна. Таск ледь помітно скрипнув зубами. Рейна обережно прибрала руку Хела, але той, наче лише цього і чекав, схопив її долоню у свою.

- Проводити тебе відпочити? – солодко промовив він прямо їй над вухом.

- Тримай дистанцію, - між ними виріс Таск, відкинувши руку Хелісена, - ми наче на нараді зараз.

- Ще раз торкнешся мене і я твої кістки зі шкіри повивертаю, - оскалився цілитель.

- Спробуй.

- Дівчатка, у нас взагалі-то тут важлива розмова! – Руен своїми масивними лапами відштовхнув їй один від одного, - якщо вирішили помахатися, валіть звідси.

Таск і Хел невдоволено зиркали один на одного, але слова ведмедя подіяли. Хел відійшов трохи подалі, а темнокрилий сів поряд із Рейною. Та скоса глянула на нього, але нічого не сказала.

- Отже, що ми маємо на сьогоднішній день? – запитала вона у Вівіан.

- Ален вже майже у Фарлезі, скоро він вимагатиме аудієнції у принцеси. Опозиція хоче віддати її йому у якості трофея, аби запобігти війни. Але, його це навряд зацікавить. Деякі ж союзники вважають, що принцесу треба одружити на якомусь північному лорді, який має сильну армію у своєму розпорядженні. Думаю, вони розглядають герцога  Гардена.

- Гардена? – Еліас задумався, - це той, що охороняє північні кордони Фарлеза? Йому ж років 40.

- Він вдовець і спадкоємців у нього немає, - знизав плечами Сіраш, - суто з політичної точки зору – не найгірша партія.

- Кхем… - Рейна недобре зиркнула на нього, - а що стосовно Еріела Альберона?

- Юний лорд Ардейна? – усміхнулась Вівіан, - влади у нього вдосталь, але репутація маркіза все ще не достатньо укріпилась. Він лише нещодавно прийняв батьківський титул. Не думаю, що радники приймуть це. І не думаю, що сам Альберон піде на це, знаючи, що ці заручини можуть підірвати репутацію принцеси.

- Роки йдуть, нічого не змінюється, - задумливо промовив Хел, - як був боягузом, так і лишився.