Розділ 11. Катакомби

Випробування катакомбами в Шайлоні не проводили вже кілька десятків років. Вважалося, що у підземних лабіринтах під столицею можна було побачити істину. І всі, хто переступає поріг кам'яної брами, мали казкову можливість пізнати самих себе. Дотримуючись давніх писань, у Шайлон вірили, що випробування катакомбами здатний пройти тільки той, хто чистий у своїх намірах, а той, чиє серце повне брехні та хитрощів у цих катакомбах і згине.

Вхід у катакомби знаходився за межами міста, а вихід – у стінах центрального палацу. Існувало так само кілька лазівок через міську каналізацію. Цими лазівками Рейна і скористалася. Пробираючись вузькими норами, вона раз у раз кривилась і важко зітхала. За нею обережно ступала Тера. Йору вони залишили разом з Тіл блукати околицями міста, спостерігати за порядком і, чого вже таїти, наглядати за учнями. Тера,  забруднивши всю свою білу шерсть у багнюці і якомусь смітті, невдоволено гарчала.

- Ну і смердить! Тут все смердить! Аж ніздрі горять!

- Мені можеш не розповідати, - очі Рейни поблискували у темряві, - наче мені тут подобається!

- Ну так і не лізли б сюди, - бурмотіла вовчиця, - тут бридко. Мокро! І всюди якесь лайно плаває.

- Це каналізація, Теро! Її для цього і зробили, щоб лайно пливло під містом, а не містом.

- І довго нам ще теліпатись?! - Тера не вгамувалася, - нагадай, якого біса ми взагалі сюди прийшли?

- Дещо перевірити хочу, - відмахнулась Рей.

- Ти ж сказала, що не збираєшся їм допомагати, - фамільяр примружилася, - а тепер ми йдемо в катакомби. Та ще й обхідними дорогами, що погано пахнуть.

- Я не збираюся їм допомагати! - різко заперечила Рей, - згідно із законом сприганів, ніхто не сміє заважати проведенню випробування катакомбами. Отже, навіть якби й хотіла...

- Але ми тут, - продовжувала насідати Тера.

- Хісея не викликає у мене довіри, - зсунула плечима Рей, - зла вона. Не вірю, що просто так дозволить їм пройти це випробування. Тому вирішила перевірити катакомби до того, як розпочнеться випробування. А враховуючи, що почнеться воно на світанку і у нас в запасі всього якихось дві години, не бубни і ворушили стегенцями.

- Говориш як стара баба, - махнула хвостом Тера, і тут же тихо додала, - знаєш, ти занадто добра, як для командира загону головорізів.

Рейна промовчала. Їй і самій це не подобалося, вона відчувала, як м'якшає. Раніше вона б навіть не подумала ось так когось виручати. Але зараз справа стосувалася Таска та Лейли, перед якими вона все ще відчувала свою провину. І коли Тера так просто про це говорила, їй ставало не по собі. Здавалося, що вона втрачає свою колишню силу. Вона вже не почувала себе монстром, який залишав після себе випалену землю.

Десь за півгодини вони все ж вибралися з каналізації до самих катакомб. Лазівка привела їх на покинуту підземну площу. Ходили легенди, що катакомби колись були містом, яке опинилось під землею під час енергетичного катаклізму. У легенді йшлося про те, як два спригани зажадали великої сили і звернулися до першоджерела, намагаючись насититися його енергією більше, ніж сприганам було даровано від народження. Їхній експеримент не вдався і під час викиду первозданної енергії гори здригнулися, ґрунт розверзся і місто сприганів пішло під землю. Ті, що вижили, вважали це карою богів і потім побудували нове місто на руїнах. Було прийнято багато законів та правил, які б допомогли уникнути повторення цієї катастрофи. Це одна з причин, чому Шайлон так шанує правила і традиції, а ще це причина малої чисельності населення.

Озирнувшись, Рейна зрозуміла, що це центр лабіринту. Площа була оточена підземними струмками, течія яких була досить сильною, щоб ідеально обточувати каміння роками. На перший погляд, здавалося, тут було пусто. Вогкість, холод, сірість. Висвітлення тут було слабким. Горіли бліді синюваті вогники мани. Єдиним звуком було лише дзюрчання потоку. Але Тера насторожилася.

- Ти чуєш? – тихо спитала вона.

Рейна кивнула. За шумом води було чути ще один, ледь помітний звук. Але Рей цей звук був добре відомий. Все літо вона засипала під нього. Тріск палаючих гілок. Рухаючись уздовж стін, Рей і Тера вже скоро відчули запах багаття. Віддалік від площі, біля струмка, справді горів вогонь, довкола нього сиділо четверо сприганів. У всіх були чорні, гострі крила, з фіолетовими прожилками. Їхні крила виглядали так, ніби їх пронизували тисячі блискавок. Рейна такі вже бачила.

Сприганські клани з давніх часів відрізнялися формою, кольором, кількістю пар крил. Вони несли в собі сили. Але якщо спригана виганяли, його крила втрачали зв'язок із кланом, як і він сам. Вони чорніли, їх вражала скверна. І чим довше сприган був відлучений від клану, тим більше мінялися його крила. Чорні крила – крила Клану Тіні, крила тих, кому не цікавий закон та сприганські правила. Ті, хто самі відкинули свою сутність і вирішили жити всупереч усьому за своїми правилами. Найманці світу сприганів.

- Довго нам ще чекати? - запитав один, позіхаючи.

- Замовкни, - відмахнувся інший, - нам заплатили достатньо, аби ти не скиглив.

- Я не хотів брати це замовлення, - відмахнувся перший, - це якось... дивно, хіба ні? Ну, я про те… це просто дівчисько, навіщо з нею так? Відмовили б їм у проведенні випробування і все.

- Нам платять за роботу, а не за питання, – вступив у діалог третій, – ти ж не ідіот. Сприганських законів повинні дотримуватися всі, навіть верхівка. Ось вони і дотримуються. А ми підчищаємо те, що не входило до їхніх планів. Наприклад, дівчисько не повинно було повертатися в Шайлон.