Розділ 10. Нічні розмови

Для групи обміну було виділено ціле крило одного з гостьових гуртожитків Йорланду. На першому поверсі розташовувалась гостьова та бібліотека, на другому – житлові кімнати. Їдальня Йорланда була величезна і займала цілу будівлю, на першому поверсі трапезували студенти перших та других курсів, на другому – третіх та четвертих, так само на другому поверсі була окрема зала для магістрів. На третьому поверсі розташовувалася їдальня для викладачів. Купальні також знаходилися в окремих приміщеннях, у кожного факультету вони були свої і розташовувалися за гуртожитками.

Сама по собі територія Йорланда була набагато меншою за територію Лоу-Фа, проте була не менш прекрасна. Тут скрізь були посаджені низькорослі дерева, гарно вистрижені кущі, скошена смарагдова трава. У садах Йорланда всі доріжки були висипані дрібними білими камінчиками, було багато струмків та маленьких озер, через які були прокладені витончені дерев'яні містки. Вечорами тут дихалось легко, свіже повітря змішувалося з терпким ароматом гліцинії і ледь уловлюваним запахом блакитної гортензії. А освітлювали ці сади блідо-блакитні вогні, зіткані з найтоншої пряжі світла.

Перший день перебування у Йорланді пролетів майже непомітно. До студентів приставили трьох супроводжуючих зі студради, викладачі провели день у справах, складаючи плани пар та дозвілля для своїх підопічних. Рейна добровільно-примусово провела 5 пар у різних групах і була цим дуже незадоволена. Увечері Мей провела її на стежку до гуртожитку, і вони розпрощалися.

Вперше за день Рей відчула полегшення. Вища школа бойової магії Йорланд славилася своїми суворими правилами. Після заходу сонця студентам заборонялося залишати свої гуртожитки без супроводу старших. І тому зараз довкола не було ні душі. Гостьовий гуртожиток знаходився на відстані від основних приміщень школи. Рейна повільно ступала стежкою, прислухаючись, як дрібні камінці шарудять під її ногами. Дихалося тут і справді легко. Рей уже подумала, що приїхати сюди було непоганою ідеєю. Зміна оточення не завадила б ні їй, ні студентам, ні решті. До того ж, у ситуації, в якій вони нині опинилися, їм потрібно було багато про що подумати. Але думки її перервала постать, що виникла на стежці.

- Доброго вечора, Ванессо, - посміхнулася Рей, наближаючись до неї, - я можу тобі чимось допомогти? Чи ти просто скучила?

- Командире, - Ванесса примружилася, - інші вчителі обурюються.

- І чому ж це, дозволь спитати?

- Тому що всім своїм виглядом ви зневажаєте правила Йорланду та порушуєте їх на очах усіх студентів.

- Правила? Це ті, які зобов'язують викладача стояти як кам’яна брила і зачитувати лекцію зі старезної книги, вкритої столітнім мохом?

Ванесса озлоблено зиркнула на неї.

- Правила, які зобов'язують викладача вести себе як викладач, - хрипко промовила вона.

- О, тоді вибач, - знизала плечима Рей, - але я не викладач. Я колишній солдафон, командир королівського загону вбивць. Чи ти забула?

- У Лоу-Фа ти сказала мені зовсім інше, командире.

- Це було у Лоу-Фа.

- Командир, ти випробовуєш моє терпіння, - прошипіла Ванесса зло, - підкоряйся правилам цієї школи! Інакше…

- Ванесса, - обірвала її Рей, очі Білої вовчиці блиснули, - ти, здається, забула, чому тебе вигнали з Вовчого загону.

- О, командир, повір мені, я нічого не забула, - Ванесса здригнулася від обурення, - я пам'ятаю це приниження. Пам'ятаю, з якою зневагою ти дивилася на мене, твій холодний, гордовитий погляд. Ти ж завжди вважала себе вище за інших, правда? Я лише хотіла внести корективи у нашу роботу. Я мала такі грандіозні плани на майбутнє нашого загону. Але ти, командире, їх усіх відкинула.

- У твої плани входило вербування молодих солдатів для особливо важливих місій. Ти планувала використовувати їх для відволікаючих маневрів, як гарматне м'ясо.

- У них завжди був би шанс вижити!

- Мізерний шанс, - спокійно відповіла Рей, - і ти це чудово знаєш. У тому пеклі, в яке нас зазвичай посилали, простому солдатові не вижити. Хіба що одному з усього загону. Вижити і продовжити жити калікою. Я вже не кажу про твої ідеї використовувати ув'язнених як витратний матеріал для створення зілля відновлення.

- Це було на благо нашого загону! На благо Хела, який під кінець кожної місії перебував при смерті від того, що витрачав усю енергію на те, щоб усіх нас залатати! Та й кому яка справа до десятка безіменних солдатів? Вони б послужили на благо!

- Ти хвора, Ванессо, - усмішка Рей стала більше схожою на оскал, смикнувся її вовчий хвіст, блиснули ікла, - і як тебе тільки допустили до дітей...

- Я не стояла на місці, командире, - Ванесса розправила свої гострі крила, - і якщо ти думаєш, що я програю тобі знову, ти глибоко помиляєшся!

- Ну спробуй! - Рей відвела руку в бік, маючи намір матеріалізувати меч.

Ванесса занесла руку для удару, в її долоні вже сформувався шар червоної пряжі. Але в цей момент, наче з повітря виник Аспер. Він схопив її за руку і різко опустив униз. Пряжа врізалася їй під ноги, залишивши по собі невеликий почорнілий кратер.

- Пані Ванесса, - сказав він спокійно, - леді Леарлес була запрошена сюди вищим керівництвом Йорланду. Це означає, що вони прийняли методи викладання. Якщо вас та інших викладачів це обурює, ви маєте право подати скаргу вашому керівництву. Але рукоприкладство до викладача Королівської академії Лоу-Фа можуть розцінити як відкритий конфлікт між двома навчальними закладами, чи ви так не думаєте?