Розділ 7. Непрості рішення

У гуртожитку опівнічного факультету було тихо. Студенти, які тільки прибули до Академії, поки що не зовсім розуміли, що літо закінчиться за два дні. У гуртожитку, окрім них, знаходилася лише прислуга, яка готувалася до приїзду викладачів. Ще минулого ранку через зв'язковий кристал було отримано повідомлення про те, що пані Леарлес везе до Академії нову парочку вчителів Опівнічного факультету, а отже, вже до обіду вони мали бути в Академії.

На повернення улюбленої викладачки схвильовано чекали студенти. У саду біля гуртожитку Шарнон та Тейн грали у м'яча. Обидва за літо помітно змужніли. І якщо Шарнон вже на першому курсі виглядав цілком зріло, то зараз він більше був схожий на юного воїна кафо. Менш брутальний Тейн теж подорослішав. Став трохи вищим, ширшим у плечах. А погляд його став набагато впевненішим. Плани хлопця на майбутнє були чіткими і він не мав наміру від них відступати. Ельйо та Соран спостерігали за ними з тіні садових дерев, а Шира спала у кріслі на веранді.

Чекали на повернення групи і директор зі своїми помічницями. Тому, коли варта доповіла про те, що команда Рейни перетнула ворота Академії, за ними негайно відправили посланця, не давши навіть привітатися зі студентами. Втомлені, в запиленому з дороги одязі, Рейна, Такс і вся компанія увійшла до кабінету директора і вишикувалася в шеренгу перед його столом.

- Пане директоре, - манерно схилилася Рейна, - дозвольте відрекомендувати  - Аспер Кіц. Четвертий генерал принцеси Каї, наш бойовий товариш і, хто б міг подумати, новий викладач Опівнічного факультету. А це його жінка, Сафія. Дайте мені час і я знайду, куди її подіти.

- Гей! - шикнув Аспер, - ти що собі думаєш?..

- Тсс, - обсмикнув його Еліас, - не лізь.

Теодор Коє зміряв поглядом компанію. Таск і Рейна виглядали втомленими, одразу було видно, що всі бійки, які трапились на шляху, вони брали в основному на себе. Еліас і Лейла виглядали бадьорішими. А от Аспер і Сафія пережили щось болісне. Аспер все ще ховав під одягом бинти, які Рейна дбайливо міняла, а Сафія боялася піднімати очі.

- Рейно, - звернувся директор до онуки, - я радий, що в цій подорожі ви знайшли товаришів, а Академія нових викладачів. Але причина через яку я викликав вас так негайно зовсім не для того, щоб привітати вас.

- Чує мій хвіст, зараз буде якась неприємна розмова, - напружилася Рейна.

- Так, тут ти маєш рацію, - у кабінет увійшла Клара, - пане Коє, вона тут.

- Запросіть.

До кабінету зайшла жінка. Її Рей добре запам'ятала. Аріса Сато. На її обличчі була та сама посмішка, яку натягую службовці, коли їм треба багато брехати в ім'я своєї мети. Щоправда, цього разу впевненості у ній поменшало. Вона коротко кивнула ректорові і одразу ж повернулася до Рейни.

- Вітаю вас, леді Леарлес.

- Ух, яке привітання! - тієї ж секунди вигукнула Рей, - а в останню нашу зустріч я була дівчиськом, яке щось там не розуміє в цьому житті і в ситуації, що склалася.

- Я думаю… - у Сато сіпнулось око, але вона стрималася, - я все ж таки думаю, ми минулого разу не з того почали і трохи один одного не зрозуміли.

- Та що ви, - Рейна звела брову, - виходить, сьогодні ви мене здивуєте чимось новеньким? На жаль, відповідь на вас чекає та сама.

- Саме тому, я більше вас не питатиму, леді Леарлес, - посмішка Сато стала отруйною.

Вона відступила на крок і поглянула на Лейлу. Рейна в цей момент ледь помітно стиснула кулаки, лише Таск та Аспер звернули на це увагу. Служниця Білого храму зачепила її. Тепер вона поводилася так, ніби Рейни в кабінеті не було.

- Ваша високосте, - звернулася до Лейли Сато, - ви реінкарнація нашої великої принцеси Каї. Ніхто не любив генералів так сильно, як вона. Ніхто не дбав про генералів більше, ніж принцеса. У минулому своєму житті принцеса дбала про їхню безпеку та майбутнє. Білий храм припустився великої помилки. Я висловила вам велику неповагу, звернувшись не до вас особисто і за це прошу мене пробачити. Тепер же я закликаю до вашої мудрості, Ваша високосте.

Лейла на мить завмерла. Але тут же вирівняла поставу, погляд її змінився. Це був той самий гордий погляд дворянки. Вона кивнула Сато, мовляв, продовжуйте. Рейна в цей момент прикусила губу. Їй це не подобалось. Вона вже відповіла цій жінці. Про що ще з нею розмовляти? Але Лейлу це явно потішило і вона вирішила поступово вживатися в роль принцеси.

- Пані Лейла з роду Вогнекрилих, прошу вас, прислухайтесь до мене! Чотири генерали – це велика міць. Вони сильні, вони неймовірні, але не всемогутні. Кожен з генералів має свої слабкості і ворогові може бути про них відомо! Коли чутки про відродження генералів дійдуть наших ворогів, вони захочуть цю силу собі. Вони забажають підкорити генералів! Але у Білому храмі ми зможемо їх захистити. Білі плащі – воїни, які можуть зрівнятися за силою та майстерністю з генералами. Дехто може навіть їх перевершити! До того ж, в архівах Білого храму досі зберігаються оповіді про генералів минулого часу. Ми можемо допомогти тренуватися, примножити силу та могутність кожного генерала, використовуючи письмена минулого. Принцесо, адже ви не хочете, щоб генерали… ні! Ваші товариші стали знаряддям у чужих руках! Союз Білого храму та принцеси Каї буде корисним вам! Генерали набудуть нової сили, а ви, принцесо, будете в безпеці!

- Яка приваблива пропозиція, - скептично промовив Еліас, - а що ж у такому разі отримує Білий храм?