16.5

– Вже давно, – охоче відгукнувся єті. – Як тільки Юлія погасла і аномалія зникла. Дуже незвичний стан. Гадаю, це якось пов’язано з тим, що інша Юлія розчарувалася в нашому світі й більше сюди не прагне. Хочеться вірити, десь на цьому моменті реальності розбіжаться швидко, безповоротно й назавжди, і наша пригода закінчиться легеньким переляком і кількома сеансами в психотерапевта. Гав.

– Зовсім не смішно! – визвірилася Петрик.

– А схоже на те, що я, гав, сміюся, гав?! – Тепер Пушок був наляканий і не намагався цього приховати.

– А що ж іще? Щоб ви знали, пустоземські собаки не гавкають! Принаймні не словами! Втім, не страшно, використаю нейтралізатор.

– Давай, гав.

– Що, справді? – розгубилася Петрик. – Але тоді регенерація сповільниться, біль повернеться, може знову відкритися кровотеча, хоча я не думаю, що відкриється, бо кров мала вже згорнутися. І заспокійливе не діятиме, і…

– Давай нейтралізатор!

Вона невпевнено полізла у маленьку внутрішню кишеньку куртки.

– А може не треба? – запитала благально, витягуючи зім’ятий пакуночок з фольги. – Може, воно саме пройде?..

Єті вищирився і загарчав аж ніяк не словами. Його шерсть помітно подовжилася, стала на диво чистою, ніби магічним чином змахнула з себе кров і бруд, заблищала сріблом у тьм’яному світлі ліхтарика з телефона. Акуратно вкорочені й затуплені кігті видовжилися, потемніли, загнулись як гаки. Очі немов збільшилися й запали глибше, зіниці розширилися, в них спалахнули бузкові вогники.

– Довго ще, гав, чекати?!

Блимнуло на пів неба, в найближчих населених пунктах напевне могли помітити відблиск і подумати, що аномалія принесла грозу. Юлка скрикнула, затулила очі руками й ненароком стукнула себе в ніс планшетом, від чого за повіками блимнули додаткові «зірочки». Коли вона витерла сльози й трохи покліпала, звикаючи до темряви, Стас уже припинив кричати: «Треба попереджати, трясця тобі, краще б ти турнутих засліпила, було б більше толку!», а єті перестав гавкати й почав практикувати заспокійливе ритмічне сопіння.

– Не кажи йому, – почула Юлка над вухом гарячий шепіт Петрик. – Все нормально, воно минеться. Мабуть.

– Га? – скинувся Пушок. – Що?

– Кажу, щоб не заважала вам медитувати, – викрутилася іншосвітянка. – Дихайте на рахунок чотири, це зніме напругу, а ми поки пошукаємо сухе місце для ночівлі.

– Ми, – саркастично прокоментував рептилоїд. – Звісно, ми.

– Ми, – з натиском повторила вона. – А ще ми збігаємо в ту розрекламовану хату сталкерів і наберемо всього, що знайдемо. І ми не знецінюватимемо одне одного, тому що ми разом надовго.

Юлка прослідкувала за поглядом Петрик, спрямованим на її руку. Внутрішньо зітхнула й підтягла рукав, відкриваючи сплутані червоні літери на передпліччі. Складалося враження, що все, що раніше яскраво і розбірливо писалося на обличчі та кистях, нашарувалося тут, збіглося в одне місце, зблякло і переплелося так, що не розбереш, як не старайся.

– Нічого ще не закінчилося, – тихо промовила Юлка, проводячи пальцями по тонких лініях чужих сподівань. – Альтернативна Юля злякалася, бо її обнадійлива фантазія про помсту і переписування історії раптом перетворилася на жахіття. Вона сховалась, але повернеться, коли зрозуміє, що в неї немає інших варіантів, куди можна прагнути. Гадаєте, аби були, вона б вибрала ілюзію, а не дійсність?

Ніхто не відповів. Навіть у рептилоїда вистачило такту не казати «Або вона собі тихо помре і зникне з нашого життя разом із усіма ризиками».

– Мені здається, чи в мене росте хвіст? – крижаним тоном запитав Пушок, перервавши заспокійливе сопіння, і Юлка поспішно опустила рукав, закриваючи тему свого прокляття – принаймні поки що.

– Здається, – відрізала Петрик.

– І котячі вуха, – підтвердив Стас. – І смужки на шерсті. Пустоземський мотлох прекрасний у своїй непередбачуваності.

– Вуха?! – Єті схопився за голову. – Які ще вуха?! Та я її зараз!..

– Які допоможуть нам виконати нове завдання і викупити ще один гвинтик від вашого шатла, а може й цілу гайку! – голосно оголосила Юлка, попереджаючи назріваючий конфлікт. – Аномалія тимчасово вимкнулась, тож ми знову маємо роботу. Ну хіба не гарна новина?