10.2

Монструозний планшет вибрав саме цей час, щоб нарешті згаснути й замовкнути, і без його приглушеного подушкою буркотіння та червоних відблисків за диваном стало зовсім тривожно, ніби урвалась єдина ниточка відносної стабільності й майже дружньої божевільні.

«Як тільки я звикаю до одного прояву абсурду, починається інший», – Юлка обережно глянула у вічко, не побачила нічого, крім темряви (Трясця, невже лампочки перегоріли? Всі й одразу? Бути такого не може!), й полізла під диван у пошуках давно простроченого перцевого балончика.

Вікно забрязкотіло.

– Перепрошую, будь ласочка, вибачте, що турбую, але це квартира Юлії Кравець?

Юлка не відразу зрозуміла, звідки долинає тихе шепеляве бурмотіння. Спочатку їй здалося, що звук іде від дверей, але там явно відбувалася мовчазна гризня, причому невідомо, хто перемагав. Невже з-за стіни? У сусідів голосно пищало різножанрове асорті, яке мамині подруги називали «естрадою», й до цього чітко додавалося невдоволене сопіння самого Максима, змушеного слухати свою улюблену музику з динаміка телефону. До того ж ці люди не питали б Юлку, чи вона Юлка.

Отже?..

– Дуже, дуже, дуже вибачте, але я насмілюся припустити, що ви і є Юлія Кравець, оскільки саме у вашу квартиру ось просто зараз намагаються потрапити польові агенти руху за повернення турнутих. Будь ласка, не зволікайте, нам уже час іти. Дозвольте допомогти вам з речами?

Вікно?

Але ж там взагалі нема за що триматися, і це не кажучи про те, що залізти туди нереально ні знизу, ні зверху, хіба що підлетіти, як…

– Перепрошую, не забудьте тваринку, будь ласочка. Я розумію, що про неї могли б попіклуватися ваші друзі, але відомі випадки, коли послідовники турнутих проявляли надзвичайну жорстокість до беззахисних істот, особливо після невдачі, а сьогодні їм дуже й дуже не пощастить, тому що вони не спіймають вас, не замучать до смерті, не перетворять наш світ на криваву бійню, як це роблять їхні хазяї в паралельній реальності, й не знищать саму тканину світобудови. Покваптеся, благаю, мені б аж ніяк не хотілося вступати в поєдинок, бо ці збочені створіння потрібні нам живими для розслідування їхньої діяльності. Дозвольте ваші речі?

Юлка й незчулася, як на її спині опинився рюкзак, на голові – тепла шапка, а в руках – клітка морської свинки.

Двері тим часом почали дрижати й пищати.

– Куртку вдягніть, надворі прохолодно, і взутися не забудьте, там досить мокро, і робочий планшет можете брати, за ним тутурнуті вас не відстежать, це єдине, в чому я абсолютно впевнений, а вам гроші не завадять, тому що, самі розумієте, навіть якщо ця міжреальнісна криза закінчиться нашою перемогою, тутурнуті вас не залишать у спокої, для них це буде справою принципу, вони переслідуватимуть вас і на краю землі, а для ефективного захисту потрібні кошти. Ой, вибачте, знову я забагато говорю. Це тому що зазвичай у мене нема співрозмовників, які б мене чули, якщо ви розумієте, про що я. Допомогти з кліткою? Сюди, будь ласка. Ви не проти, якщо я візьму отой ваш смугастий пледик і термос, підписаний «Юл.К.»? У дорозі все згодиться. Нам таки треба поспішати, бо щось сьогодні тутурнуті зовсім озвіріли, ніяк себе не бережуть.

– Тутурнуті?.. – невпевнено перепитала Юлка, дивлячись на свої пусті руки з відбитками ручки клітки на долонях.

– Та це ми їх так між собою називаємо, не зважайте. Калька з англійської, як і власне «турнуті». Зарубіжні медіа писали «returned», наші люди казали «витурені», а в результаті стало «турнуті». А тутурнуті – це хтось із наших намагався перекласти «теж турнуті, але головою», і воно якось так смішно було, що прижилося. Ось ваша куртка, ось чоботи, ось шарф, готові?

Юлка похитнулася, відчувши в руках вагу важкої зимової куртки і теплих чобіт, а на шиї – пухнастий зашморг старанно закрученого шарфа.

– Сюди, будь ласочка, спочатку на стільчик, а там є підніжка. Ось я кладу планшет. Як звуть вашу гарнюню тваринку?

Вікно було відчинене навстіж, але в приміщення холод не заходив, тому що з того боку не біснувався вітер, а темніли нутрощі якогось… транспорту?

– Ніяк. – Юлка невпевненим кроком підійшла до підвіконня і спіткнулась об стілець. – Це морська свинка, вона залишилась від попередніх квартирантів.

– Морська свинка… Яка романтична назва виду. Ніколи не був на морі, самі розумієте, а так хочеться… Сідайте зліва, там сидіння не зламане, і не забудьте пристебнути ремені безпеки, погода доволі небезпечна. Вимикач зверху, але після вранішньої аварії він трішечки б’є струмом, не лякайтеся, це не шкідливо.

Юлка обережно ступила на підвіконня і переставила ногу в пухнастому кімнатному капці з товстою підошвою на щось ребристе й хитке.

– Ой!

– Все гаразд, двері зачиняться автоматично. Сидіння зліва, пам’ятаєте? Якщо хвилюєтеся, погладьте морську свинку. Хочете подивитися фільм? Але є тільки пустоземською з плоскоземельними субтитрами і рептилоїдним сурдоперекладом. Увімкнути?

– Дякую, не треба. Хто ви?!

Транспорт шатнувся, і Юлка майже впала у м’яке крісло з широким ременем безпеки. Вікно дзенькнуло, закриваючись, стулки дверей теж почали швидко сходитися, і в останню мить перед їхнім закриттям стало ясно: покращений Петриком замок виявився міцнішим за самі двері в квартиру, які буквально прогризли з того боку, навіть проколупали довгими скрученими нігтями на темних кістлявих пальцях.