5.3

– А я що? Я нічого! – почала виправдовуватися жінка. – Я хіба їх просила про щось? Мені каміння в жовчному видалили, потім з ускладненням у стаціонар поклали, а чоловік із ковідом на кисні був, ледве витягли. А ці що? Все зруйнували! Двадцять років садок вирощували, а вони за день обрізали, щоб як в інтернеті, щоб ні гілки зайвої, та тільки не ті це сорти, розумієте, не ті, що від краси плодоносять! Корову, годувальницю нашу вірну, на бійню здали, хоча я з сусідкою домовилася, вона до осені заплатила б, ще й молоко б носила! – Вона схлипнула і голосно висякалась. – І поросят продали невідомо кому, курей звели, кота ніде немає, собака, кажуть, здох, бо безпородні постійно здихають, а він у нас п’ятнадцять років, як родич нам був!

– Постійно? – здригнулась Юлка.

– У них постійно! Людка на дворнягу ні копійки не дасть, навіть глистів не пожене. Консервацію викинули, бо там цукор, шкідливо старим, хліви розібрали і вивезли гарну деревину на сміття, уявляєте, хоча дрова такі дорогі! – Валентина ковтала сльози, її голос був невиразним через закладений ніс, а спроби знову висякатись оберталися шарудінням серветок біля самого динаміка. – З сараю кожну залізяку здали на металобрухт, а це ж Віктора все життя, він їх у коробочки розкладав, а потім із друзями ділився і почувався потрібним. Сокири, молотки, монтування і таке інше… Одне блискуче китайське лайно залишилося! Але це, звісно, ​​не головне…

– Ні?

– А в хаті що вони наробили? Викинули і піч, і груби, і плиту! Блиск цей навели, справжній шик, а топити як? Ще холодно, сніжить, дитина в будинку, а нормального опалення нема! І, головне, Людка себе мученицею виставляє, вона, бач, заради нашого блага старалася, кредитами обвішувалась, а на котел і батареї не вистачило! У нас начебто умов для Дениса не було, дитині гарний інтер’єр треба, як у кіно американському, та тільки не в тому, де про дітей, а в тому, де богема якась блискуча. А тепер що? В них гроші скінчились, а ми винні. Вони вважають, що в нас лежать запаси на чорний день, а те, що за місяць лікарні все як у трубу вилетіло, то брехня, по телевізору сказали, лікарні дешеві. Наче вони там були! І ті, з телевізора, і наші! А Віктор знаєте що?

– Що?

– Каже, діватися нема куди, кредит треба брати. А платити його чим?! У нас дві пенсії, це якраз на їжу та ліки, комуналку й дитину. І відкласти треба хоч трохи, хтозна як усе буде, батьки Дениса на три місяці їдуть. Вони нам трохи речей підкинули й обігрівачі купили, та тільки електропроводка у нас для таких навантажень не підходить, треба міняти, красу всю цю гидку рушити і знову гроші шукати! Великі! А Ігор який, га?

– Ігор?

– Синочок рідний, ні в чому відмови не знав, виростили, вивчили, весілля справили, на роботу влаштували! А він раптом заявляє, що це все не Людка його біснувата винна, а онук наш. Він – першопричина, он як! Це так ці його старці розумні кажуть, яких він нікому не показує: завжди шукайте першопричину! Ось із нами як? Аби не наша погорда, аби ми не забули про смирення і прощення, витурення б не сталося, світ жив би в мирі і злагоді як колись. Так само аби не було Дениса, ті мої безмозкі взагалі б не починали ремонт, і ми жили б як раніше, у теплі й із господарством. А Людка знаєте що? Всім сусідам рознесла, як заради Дениса старалась і яка ми невдячна худоба. А Віктор? Каже, я винна, бо дала їм ключі від дому. А як я могла не дати? Це ж кров рідна! А Анька? З пелюшок няньчила, а тепер вона ніс верне, бо через нас у неї телефон минулорічний. Хлопчика нашого ображає, хоч він тут до чого?

– Ви теж звинувачуєте Дениса, – зуміла вставити кілька слів Юлка, поки її мозок бльовкався в потоці інформації і безуспішно намагався вихопити хоч щось суттєве. – Всі звинувачують його. Саме тому наша соціальна служба зацікавилася вашою родиною.

– Нічого подібного! Я ніколи і нікому не говорила… – Валентина осіклась. – Взагалі-то я казала Віктору, що якби не Денис, ми б у кухні зробили найпростішу плиту і жили б в одній кімнаті, а там буде літо, тепло, й поступово ми повернули б усе як треба, добре що хоч дрова Людка вивезти не встигла. Це ж хто доніс? Ніхто не чув! Невже сусіди? Та ні, вони не стали б… Це що ж таке відбувається? Уряд і справді прослуховує телефони?!