Розділ 5.1. Магічне

Світ ніби вирішив, що за останні дні вичерпав усі неприємності цього місяця, і намірявся продемонструвати свою лояльність по максимуму.

Для початку на карту несподівано прилетіли гроші з попередньої роботи, на відвоювання яких Юлка вже встигла подумки відкласти неабияку частку нервів.

Потім у соцмережі у друзі «постукався» Петрик, і з’ясувалося, що він живий, здоровий і навіть пишається бойовими травмами, а також благає замінити чип, тому що йому для звіту треба зробити хоч одну корисну дію. Ідея чипувати себе була сприйнята зі скрипом, оскільки не потрапляла до категорії «Заміни», а для пошуку нових клієнтів існував спеціальний відділ, що оцінював перспективи та складав бажану вибірку.

Ще прилетіло повідомлення від Ніни. Вона просила цього тижня не приходити до офісу, бо намічається якась позапланова і вельми-вельми серйозна перевірка всієї української філії «Землі» у зв’язку зі значною відмінністю зібраних даних убік покращення від інформації з інших країн, тобто підозрюють махлювання. Тренувати нову співробітницю для спілкування з упередженими «верхами» немає ні часу, ні бажання, тому нехай поки відпочиває. Юлку це більш ніж влаштовувало, хоча совість трошки й гризла через вчорашнє.

До обіду чарівним чином прийшло осяяння щодо того, де сховалася та маленька помилка в курсовій з інформатики, що затримувала всю справу другий тиждень, і за якихось кілька годин основа роботи була готова.

Після обіду до сусіда «на скільки треба» приїхала мати, і це перетворило його на тихого інтелігента, що не смів підвищити голос навіть коли перемовлявся через балкон із кимось поверхом нижче, а про динаміки на всю гучність Максим взагалі мав забути до кінця її візиту.

І, нарешті, замовлену в нагороду за працю піцу доставили вчасно і без помилок, що стало приємною несподіванкою і налаштувало на затишний недільний відпочинок напередодні важкого понеділка з його двома лабораторними з вірусології та нудною лекцією з використанням безнадійно застарілих матеріалів, де напевно знову буде заміна і знову не буде знань.

Юлка обирала між книгою та серіалом. З одного боку, у книзі назрівало головне викриття, з іншого – не хотілося забруднити сторінки під час їжі. Можливо, краще залишити її на пізній вечір і почитати перед сном, щоб у сновидіння уплівся фентезійний мотив, а поки клацнути коротеньку серію якогось ситкому – просто щоб поїсти, не поринаючи з головою в сюжет, а потім перейти до навчання? Лише п’ята година, ще можна гори звернути!

Монструозний планшет запищав і спалахнув настільки яскравим червоний сяйвом, що аж просвітився чохол.

– О ні, – пробурмотіла Юлка і квапливо надкусила шматок піци, відчуваючи, як руйнуються плани. – Що там знову?

Цифри. Крапки. Імена. Вони купчилися, і натиснути на щось конкретне було нереально – раз у раз палець натикався на одне і те саме прізвище. Але… Текст у вікні змінювався?

Юлка не одразу здогадалася, що проблема не в її нездатності розібратися із сучасними технологіями, а в тому, що всі шість людей, які плювали отрутою одне на одного, – родичі, і в них справді однакове прізвище. Кумедно.

– Ти чому блимаєш? – запитала, розглядаючи нагромадження крапок уважніше. – Це не наша юрисдикція, ті люди знають про конфлікт і беруть у ньому активну участь. Як павуки в банці… Мерзота. І як тебе вимкнути?

Планшет, ясна річ, не відповідав, але й замовкати не збирався ні сам собою, ні підкоряючись кнопкам. Потім взагалі ніби завис, залишивши єдину доступну функцію – дивитися профілі розлюченої родини.

Віктор, шістдесят п’ять років, чоловік Валентини, батько Ігоря, пенсіонер. Любить свята, не любить лікарів, вподобав два б-пости, в іншій екстремістській діяльності не підозрюється.

Валентина, шістдесят два роки, дружина Віктора, мати Ігоря, пенсіонерка. Любить дітей, не любить витрачати гроші, не має акаунтів у соцмережах.

Ігор, тридцять п’ять років, чоловік Людмили, син Віктора та Валентини, зареєстрований безробітний, у минулому – водій-далекобійник. Любить дружину, не любить нахлібників, пасивно слідкує за б-групами, в іншій екстремістській діяльності не підозрюється.

Людмила, тридцять два роки, дружина Ігоря, батьки не беруть участі у програмі, бухгалтерка. Соціально активна, любить глянець, не любить село, .

Ганна, дванадцять років, дочка Ігоря та Людмили, школярка. Симпатії та антипатії невідомі.

Денис, сім років, онук Віктора та Валентини, батьки не беруть участь у програмі. Симпатії та антипатії невідомі.

– Зовсім малюк, – засмучено прошепотіла Юлка. – Хіба він може когось ненавидіти? О! А він і не ненавидить, він навіть без чипа, просто все крутиться навколо нього…

Програма репетувала саме через хлопчика. Цифри змінювалися, графік стрибав, рівень агресії родичів стосовно одне одного зростав як ненормальний, але дещо залишалося незмінним: у центрі подій був Денис, його не любили всі приблизно однаково – нехай і не загрозливо (тьмяний сірий колір і малий розмір крапок – дурниця, як казав Стас), але програмі щось дуже не подобалося. Можливо, сама ситуація, в якій, як припустила Юлка, у сімейних бідах звинувачували найбеззахиснішого члена родини.