Розділ 4.1. Повсякденне

«Земля» на дев’яносто дев’ять відсотків займалася віддаленим збором та узагальненням інформації для якогось глобального соціального дослідження про динаміку природної і штучно зумовленої агресії жителів Землі, а на відсоток, що залишився, – так званими «неочевидними конфліктами», тобто конфліктами, в яких одна зі сторін і не підозрює про неприязнь іншої.

Причини? Перша: учасники проєкту мають право знати, що з їхнім оточенням не все гаразд. Друга: сумнівні ситуації порушують статистику, а інвестори люблять красиві графіки і не люблять відхилень, тому готові доплачувати за «норму».

Основне правило роботи: не лізти ні в що поза поточним завданням, особливо в активні конфлікти, за які відповідає інший, більш шанований та привілейований відділ. Правило можна порушувати у двох випадках: якщо впевнений, що впораєшся, і якщо впевнений, що тебе не спіймають на порушенні правил.

Життя складне і багатогранне, бла-бла-бла, всяке буває, бла-бла-бла, молода кров гаряча, бла-бла-бла, сучасні технології дають ілюзію контролю… Загалом, головне – не спійматись, бо Ніні Аристархівні байдуже, хто і як використовує майно фірми, вона сама часом грішить, влазячи в чужі життя, але правила є правила, від них залежить зарплата та кар’єрне зростання.

У СВНК «Земля» всього вісім співробітників: сама Ніна (постійно в офісі), бухгалтер Лев Данилович (з’являється тільки коли треба), Віта, Рита і Соня з аналітичного відділу (працюють здебільшого дистанційно, контактувати з людьми напряму відмовляються), Петро – відповідальний за чипування всіх бажаючих, за стабільну роботу програмного забезпечення і взагалі за все, поки він – стажист (на зв’язку цілодобово), а також Стас та Ірина (та, що зараз у декреті), що перетворюють неочевидні конфлікти на очевидні.

Юлці пропонувалося тимчасово замінити Ірину, а там буде видно.

– Чому ви вважаєте, що я годжуся для цієї роботи? – запитала вона, сумніваючись до останнього.

– Ти вирахувала нас… Не проти ж, якщо на ти? Так ось, ти нас знайшла і готова слухати. Можеш сказати, що це було легко, ми у всіх на язиках і активно просуваємо свої ідеї в маси, – Ніна посміхнулась, – але насправді і люди, й адаптовані іншосвітські громадяни, і навіть місцеві рептилоїди зазвичай нас не помічають, а будь-які прояви нашої діяльності підсвідомо заміняють звичними образами, більшості навіть пам’ять не треба підправляти, достатньо забити баки балачками. Кажуть, це через нестабільний магічний фон Землі, хоча я в такому не розбираюся. Одним словом, знай: ми настільки нереальні, що нині, в часи етичних стандартів, навіть нові чипи поширювати важко. Втім, за це відповідає не наш відділ, хоч одним головним болем менше… З Петрика вистачає і старих мікрочипів, що останнім часом масово виходять із ладу. Уявляєш, половина учасників програми відмовляються переходити на новий пристрій!

– Може, тому що про вживлення старого їх і не питали? – не стрималась Юлка.

Ніна відвела погляд, але відповіла з перебільшеною впевненістю:

– Як це не питали? Всім розбірливо пояснювали, – її голос здригнувся, – та й платили нормально! Люди у нас чуйні, завжди готові допомогти науці.

– Мені нічого не пояснювали!

– Справді? Бути такого не може. Ти якого року народження? Після розпаду совка примусу точно не було, – у тоні Ніни додалося впевненості. – Батьків інформували про ризики та перспективи.

– Перспективи?!

Вона нервово забарабанила пальцями по столу, змушуючи скляні ручки з синіми ковпачками підстрибувати і деренчати на подряпаній стільниці.

– Гроші – це перспективно, особливо для молодих сімей, а ризику жодного, від моніторингу емоційного фону ще ніхто не помер.

– То це називалося моніторингом?! – Юлка знову підвищила голос. – І, звісно, подавалось як звичайне психологічне спостереження, про яке люди забували після корекції пам’яті?! І скільки людей у ​​вашій програмі? Увесь світ? Чи тільки наше місто?

– За весь світ не скажу, – знизала плечима Ніна, – тому що вірю бюджету, а не рекламній пропаганді, і знаю, що масштаби експерименту нереально перебільшені, щоб залучити більше інвесторів, але у місті відсотків тридцять населення зі справними чипами. Охоплення залежить від району, у деяких маємо один-два відсотки, у деяких – під дев’яносто. Тому взаємодії простежуються досить чітко, статистика відхилень у межах норми. Чула, в Індії недавно скорочували персонал, у Штатах розширювали, а в Китаї був скандал з фальсифікаціями, але начальство не заохочує спілкування відділів з різних регіонів, бо тоді з’являється всяка обурлива конспірологія, яка тобі поки не треба. Ще щось?

Юлка хотіла запитати про все на світі, але питання було риторичне.

– Ну, оформляємо до кінця чи дати запальничку? – наполягала Ніна.

– Я якось не впевнена… і паспорт вдома забула.

– Наче ми не маємо всіх твоїх даних, – хмикнула начальниця і уткнулася в комп’ютер. – Аванс дати? Я сьогодні щедра. Треба лиш поспілкуватися з трьома дівчатами, трохи молодшими за тебе, і пояснити їм, що не все в їхньому житті так прекрасно, як вони вважають. А хочеш, виймемо твій глюкнутий чип? Або залиш, будеш відстежувати своїх недоброзичливців і шанувальників. Інформація – золото, еге ж? Я по очах бачу, що тобі цікаво!