Розділ 3.1. Раціональне

Вранці у Юлки гула голова, бо втечу дружини сусід переживав голосно і з фантазією. Від його п’яних зойків тремтіли шибки, телевізор працював усю ніч на повну гучність, труби час від часу розносили по будинку сигнали поганого настрою і бажання поділитися ним із усіма навколо, а побіжно кинута погроза впечатати цей день в пам’ять кожного спричиняла страх.

Юлка до світанку принюхувалася, боячись вловити у всюдисущому сигаретному диму запах газу. Вперше за довгий час вона почувалася в чотирьох стінах як у пастці, а не як у прихистку. Здавалося, від сусідньої квартири її відокремлює картон, і достатньо удару, щоб його проломити.

Коли сонце відбилося від куточка дзеркала й освітило ноутбук, що відчайдушно намагався захистити нерви Юлки всю ніч, Максим затих, зате хтось за іншою стіною голосно припустив: «Може, він здох від синьки?», і стало ясно: спокою не буде, тому що ця ідея потрапила у благодатний ґрунт чуток. Люди охоче обговорювали її, ніби й не було пекельної ночі, всі виспалися і бадьоро готувалися до суботнього дня. Ірина слухавку не брала, поліція не вважала ситуацію небезпечною…

Зрештою Вадим, один із трьох студентів із такої ж маленької кімнати, як у Юлки, ризикнув зазирнути до Максима у вікно. З одного боку, це допомогло: з’ясувалося, що сусід живий і здоровий, спить на дивані. З іншого: повертаючись, Вадим до кістки роздер ногу об іржаве кріплення пожежної драбини, тому швидка все ж таки приїжджала, чим налякала до гіпертонічного кризу стареньку із квартири поверхом вище. Та бабуся часто викликала швидку для себе, і цього разу теж сприйняла її появу на свій рахунок – мовляв, зателефонувала і забула, а отже, настала деменція, як у жінки через вулицю.

Коли медик ішов від Вадима до бабці з тиском, то сполошив шпіца консьєржки. Той почав вити – і, як наслідок, розбудив Максима.

Ще й Софія Миколаївна надзвонювала спозаранку… Перший раз Юлка взяла слухавку як хороша дівчинка, терпляче вислухала наскрізь брехливу історію про «ну вибачаюсь, так вийшло, що було, те спливло», пропустила повз вуха солодкі обіцянки і знову відмовилася від грандіозної пропозиції, яка врешті обросла деякими подробицями і до болю нагадувала примітивну аферу з податками.

Софія Миколаївна сприйняла спокійний тон як готовність піти на поступки, якби вмовляли наполегливіше, і обривала лінію. Максим швидко збігав по добавку, знайшов десь по дорозі додому споріднену душу і влаштував другу частину шумового концерту. Хтось поверхом нижче почав робити відбивні на металевому столі, біля під’їзду неспішно і з душею встановлювали залізні лавки, на клені за вікном волав активний кіт, що давно загравав до породистої кішечки з найближчого балкона. Юлці здавалося, її голова скоро лусне!

Вона не одразу почула стукіт у двері, а коли свідомості досягли тихі ритмічні удари, подумала, що це – доповнення до навколишньої какофонії з поки що невідомого джерела, звертати на нього увагу не має сенсу, краще запхати навушники у вуха, ввімкнути рок трохи голосніше, приготувати сніданок і зайнятися тими завданнями, що не вимагають особливої ​​концентрації.

Звук дзвінка був ледь помітний, але все ж таки більше асоціювався з гостями. Юлка зітхнула, критичним поглядом окинула свій плюшевий комбінезон кольору пожухлого листя і пухнасті капці з криво наклеєними очима, накинула покривало на диван і навшпиньки підійшла до дверей, обережно подивилася у вічко. Якщо хтось неприємний, можна вдати, що у квартирі нікого немає. Субота, дев’ята ранку… З добрими звістками в такий час не приходять.

За дверима тупцював низенький синьо-фіолетовий гуманоїд із круглою лускою на обличчі, випуклими очима без білків, двома дірочками замість носа, нереально широким ротом і довгими вузькими зубами. Здається, на його шиї було щось на кшталт зябер, але їх майже повністю закривав високий комір яскраво-жовтого пуховика. Маленькі чотирипалі руки візитера ховалися в рукавичках із новорічним візерунком і чіпко тримали телефон із незнайомим логотипом, що нагадував торнадо у піраміді.

Повз цю істоту повільно пройшов запеклий раціоналіст дід Володя з передостаннього поверху. Він завжди виносив вранці сміття і затримувався побалакати за кожної нагоди, тому що в цей час його дружина дивилася релігійну передачу.

З синім лускатим відвідувачем дід Володя говорив хвилин десять – про опалення, комуналку та правила знищення старих супутників. Жоден момент їхньої розмови не дозволяв запідозрити, що відбувається щось надприродне.

Схоже, проблема була не в ранньому гості.

Юлка пригладила волосся. Вночі, щоб приглушити шум, вона сиділа в каптурі, і тепер, підкоряючись таємним законам фізики, половина її голови була прилизана, а половина нагадувала шалену кульбабу. Та яка, зрештою, різниця? Це зачекає. Треба терміново записатися на консультацію до лікаря. Знати б ще, до якого…

Чи спочатку попити курс вітамінів про всяк випадок?

Дзвінок знову нагадав про себе. Юлка зітхнула і відчинила двері через ланцюжок. Все нормально, сусідам не треба знати, що вона має проблеми з головою. Живемо як раніше, а там буде видно. Може, це все стрес.