Конструктив

Всі мабуть погодяться, що будь-яка розмова чоловіка і жінки, то шикарний квест для обох сторін. А якщо це подружжя? Ні, я не пропоную у якості прикладу брати пару, що проживає 50 років разом. Там сумісний старчий маразм допомагає порозумітись. Не беремо до уваги також спілкування молодят – в цій ситуації гормони та стандартні «рожеві окуляри» зводять нанівець майже всі суперечки. Не завжди, але в більшості випадків. Якось воно не до всіляких дрібниць під час активних спортивних занять у ліжку. Ну і спілкування з вагітною дружиною не враховуємо. Бо хто ж їх зрозуміє тих вагітних, коли вони й самі на це не здатні? Наприклад, коли пані з відразою дивиться на страву і наче мимоволі каже «дайте ще», то їй би самій хто пояснив чого вона хоче. Куди вже тут чоловікові? Йому лишається тільки відійти і намагатись не потрапити під «гарячу руку».

Тож візьмемо для розгляду звичайне спілкування подружньої пари, що вже кілька років разом. На перший погляд вже все більш-менш впорядкувалось, «рожеві окуляри» акуратно складені на полицю, гормони вгамовані і не вимагають кидатись одне на одного кожної вільної хвилини, маразм чи склероз в гості ще не завітали, тож з пам’яттю все напрочуд гарно. Це щоправда означає, що не лише все добрі риси коханого, але й всі дратуючі дрібниці легко опиняються в вашому розпорядженні, за першим запитом. Проте, в загальному огляді здається, що в такій ситуації всі звички, і гарні і погані, кожен з подружжя вже знає, з усіма тарганами познайомився і свідомість не втрачає від їх періодичних танців. Має бути все простіше? Дзуськи - простіше не стало! Жодному.

- Не чіпай мене! - зі сльозами на очах кричить вона, та скручується в позі ембріона у ліжку. І стоїть розгублений чоловік посеред кімнати, ламаючи голову, що то таке знову він не так зробив. Який другий зміст вона примудрилась побачити там, де можливо й першого не було? Думаєте він її образив, забув про чергову річницю чи видав сумнівний комплімент? Нічого подібного! Сиділи обговорювали, що вона хоче на день народження. Цілком мирно обговорювали. Він пропонував більш практичний та новий гаджет, що не вирубатиметься за півдня роботи і не відкриватиме одну вкладку за термін, якого достатньо, щоб на місяць долетіти і повернутись. Бо це не зручно і вона сама дратується, коли не має змоги читати в дорозі улюблені книги з телефону. Все ж наче правильно і з кращими намірами! Угу, він так думав, наївний. Дружина задумливо покивала головою, погоджуючись на всі його аргументи, і сказала, що хоче чергову каблучку. Все ж логічно! І нічого, що в неї і так є, і далеко не одна. Ні, «хочу»! Ну грець з тобою! Хочеш, так хочеш, хочеш обрати сама - не питання, обереш - подарую. Все наче нормально, погодився, махнув рукою на практичність, а ні, вона раптом набурмосилась, зарюмсала і ображено втекла. І піди допетрай, чого то раптом? І спитати її = то не варіант, бо де ви бачили жінку, що може виразно пояснити, що їй не так? Ні, є такі, і навіть не мало, але не тоді, коли вона ображена.

Так, з боку роздивляючись учасників сварки як сторонніх осіб, всі ми розумні і можемо закочувати очі в іронічному «і чого ото вони дурнею займаються?! Не можуть просто пояснити одне одному чого хочуть?»

Так, можу сказати з усією відповідальність – не можуть. Бо жінка спочатку відчуває, а потім аналізує (якщо аналізує), а чоловікові потрібен конструктив, алгоритм дій, інструкція в кінці кінців! А ви бачили жінку, що на перше побачення приносить інструкцію по управлінню собою, неперевершеною? І я якось не знайома з такими. Отож чоловік зазвичай намагається скласти цей хитрий документ сам, просуваючись по невідомій території наосліп, як по мінному полю. Намагаючись зрозуміти, оте тихе «хм», ще лише «хм», чи попередження про повний армагедець. І зауважте, щоб там не було, а подібну інструкцію ми і на весілля не надамо, і на смертному одрі не факт, що вона в нього буде. Максимум карта, з відмітками де він підірвався, а де його було неодноразово поранено.

Співчуваю я чоловікам, адже, навіть складений з такими складнощами мануал, зовсім не гарантує його ефективності. Ми ж обожнюємо хаотично перемішувати вихідні данні, переміщати міни, смуги перешкод та місце розташування п’єдесталу на якому має стояти наш герой. Герой? Герой! Отже - шукай де твій постамент і білий кінь сьогодні. І не думай, що у стайні, там я вже зал йоги влаштувала! Але то дрібниці, не зважай, за будь-яких умов о 9:00 ти маєш бути у парадного входу і на коні. А ти і парадний вхід не можеш знайти? І чого б це раптом? Я ж його визначення лише тричі за останню годину перемістила, бо робила генеральне прибирання в голові.

Ми, жінки, справді іноді щиро дивуємось, чого ото чоловік не зрозумів, що цей відтінок червоного на трояндах, що вчора нам подобався, сьогодні викликає невдоволення. Чому це він не вгадав, що ти взагалі хочеш білі троянди! Адже, він мав прочитати думки і сам зрозуміти, що в тебе сьогодні настрій отримати не обожнюваний тобою ще вчора класичний букет, а… букетик польових квітів. Це ж так очевидно! От майже на лобі написано! Читай уважно! А замість золотих сережок, про які ти йому вже місяць торочиш, ти вже хочеш он ту брошку. Передумала! Чому це раптом? Зовсім не раптом, вона на мене останні хвилини дві «дивиться»! Що тут незрозумілого? І чого то він нервується, якщо ви пішли в магазин за одним світильником, про який він все прочитав, проаналізував і спланував як розмістити, а обрали інший, бо тобі «он той кружечок здається більш симпатичним». І дрібниці, що там кріплення геть інше, лампи замість світлодіодів і вага втричі більша, бо тобі сподобались важезні скляні плафони в формі квіточок. А якщо жіноча інтуїція не зовсім правильно спрацювала, то чоловікові обраний експромтом світильник ще й прийдеться тричі міняти. І чим це коханий незадоволений? Це ж так весело!

А як часто ми примудряємось образитись, та свого партнера навіть не повідомити про це? Наприклад, прибігла додому, наготувала їсти, не дивлячись на те що хвора і ледь на ногах стоїш, і поки готувала – образилась. І то дрібниці, що коханий тебе нічого не просив і взагалі не знав, що ти захворіла і щось там готуєш. Хто ж буде брати до уваги, той факт, що він і сам легко прогодується, а якби знав, так і з собою додому вечерю приніс? Ні, сама придумала собі обов’язок, сама виконала, сама образилась. А винен хто? Правильно – чоловік! Це ж цілком логічно і зрозуміло. І не потрібно нам тут про жіночу логіку розповідати. Вона в нас аргументована на всі сто, і то дрібниці, що ця шикарна конструкція фундаменту не має. Я так хочу! І весь мій кришталевий палац образ, легко висітиме в повітрі, доки чоловік з лупою буде шукати, де ж то коріння тієї проблеми, що раптом перетворила кохану дружину на скажену мегеру.