Стаття 10

Стаття 10

«Державною мовою в Україні є українська мова»

Я буду намагатися досить обережно коментувати цю тему, адже «мовне питання», на мою думку, було штучно розбурхане і є політичною технологією з 2004 року, а може й раніше.

Особисто я за те, щоб знати багато мов, а от державна – українська.

Тут все просто! Вся державна діяльність та офіційна документація повинні вчинятись українською мовою.

Якщо хтось бажає продублювати (за власний кошт) іншою мовою – шана і похвала!

Особисто я більше (частіше) спілкуюсь – російською, читаю – українською, а пишу – англійською…

Уявляєте, яка «мультилінгвістична каша», іноді, у мене в голові ;-)

«Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України»

Це звучить гарно, але в сучасних реаліях, на мою думку, це виглядає: «чим можемо – тим допоможемо».

Хоча, справедливості заради, необхідно зазначити про певні позитивні кроки з приводу «українізації» українців[1]. Бо вже дійшли до такої межі, коли мова опинилась під загрозою.

«В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України»

Держава, як гарант, має упереджувати та не дозволяти дії, які утискають чи дають неспівмірні можливості для однієї іноземної мови по відношенню до іншої.

Ця стаття не про українську мову, вона поза конкуренцією.

Основна функція держави – захищати державну мову та сприяти її розвиткові. А гарантії розвитку інших мов мають другорядних характер.

Зараз почнуть «кидати в мене аналізами» та кричати, що я «нацик» чи «фашик»…

Люди добрі! Державна мова – це святе. І якщо вона не розвивається чи не захищається, то держава не може думати про інші мови.

«Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування»

Тут у мене велике питання щодо сприяння. Які має держава вчиняти дії? На мій погляд, як мінімум – не заважати. Давати можливість розвитку культурним центрам, давати соціальну рекламу тощо.

«Яка різниця хто є хто?
Яка тут мова все одно,
Дайте пожити спокійно,
Нас вже дістало ваше зло.
Ми всі однакові давно…»

«Тепла зима», Скрябін

Далі буде…

Дякую за приділений час!

Маю надію, що було «смачно»

[1]Правда цікаво звучить «українізація українців»… Дожились…