Стаття 3

Стаття 3

«Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю»

Отже, Конституція України визнає людину найважливішою цінністю для держави. А тому, Україна – людино центристська держава!

Цікаво, але я не знайшов законодавчого визначення терміну «життя людини». Як можна щось захищати, якщо не можеш пояснити об’єкт захисту чи охорони?

Як на мене, життя людини – це не лише фізичне існування особи, а й якісна (в різних розуміннях) активність homo sapiens, що відрізняє життя людини від фізичного існування тварини.

А от здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад[1].

Що ж стосується «честі» та «гідності», то тут, як на мене, все дуже складно. І я не маю наміру «лізти» в царину філософії та етичних понять.

Недоторканність можна розглядати як імунітет (депутатська, суддівська…) чи заборона заходити за певні межі, порушувати будь-які права особи.

Така ж сама ситуація з безпекою. Безпека харчування, безпека транспорту, моральна безпека…

Їх багато[2], але всі аспекти безпечного життя людини мають вираховуватись та забезпечуватись державою.

І чим вищий рівень держави та розвитку суспільства, тим безпека має більше різновидів, якісніше гарантується та охороняється.

«Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави»

Отже, єдина ціль держави та всіх державних службовців – забезпечувати захист та високу якість прав і свобод людини, а також, не просто визнавати, а й гарантувати дотримання всіх прав та свобод.

Держава, спочатку на рівні базових конституційних прав та свобод, а потім і деталізуючи їх в законодавстві чи судовій практиці, зобов’язана «день і ніч» робити все можливе (і неможливе) для забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

«Держава відповідає перед людиною за свою діяльність»

Тобто, за всі «промахи» держава повинна нести відповідальність. І тут є цікаві нюанси.

Якщо конкретний державний службовець щось порушив, то його можна звільнити та змусити компенсувати збитки.

Якщо ж народні обранці щось «утнули» (прийняли «драконівський» закон), то єдиним покаранням за такі результати голосування є політична відповідальність.

Ні, вибачте, має бути!

Але, українці полюбляють «політичні граблі»…

А якщо, для прикладу, подати до Європейського Суду з Прав Людини, то є шанс отримати грошову компенсацію, але вже з державного бюджету, тобто, з кожного з нас по копійчині.

«Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави»

Ну ви зрозуміли… Красиві слова і принципи. Проте, без громадянського суспільства, дотримання кожним європейських та світових принципів, правової культури та правової грамотності[3], це все лишиться просто декларацією та черговим українським конституційним міфом.

[1]Див. Основи законодавства України про охорону здоров'я

[2]Видів безпеки

[3]Як мінімум, все перелічене