ТРОХИ ІСТОРІЇ
Народ України є беззаперечним та єдиним власником всього державного майна на всій території України!
На шляху до незалежності, Народ України неодноразово намагався реалізувати своє право на власну державу, що підтверджується відомими історичними документами: «Конституція Пилипа Орлика»[1], «Конституція УНР»[2] та ін.
Були в нашій історії і акти, що мали назву «Конституція»[3], проте не мали жодного відношення до конституціоналізму чи демократії.
Конституція є одним із базових документів, який визначає «правила гри» в будь-якій демократичній державі.
Наш Основний Закон був прийнятий не одразу та пройшов нелегкий шлях від численних проектів до фактичного прийняття.
Першим кроком, що передує прийняттю конституції будь-якої держави, як правило, є створення держави, або отримання незалежності.
Тобто, спочатку народ самовизначається та заявляє про своє право. Це може відбуватись як самостійно, так і в силу зовнішньої чи внутрішньої загрози.
Для прикладу, Сполучені Штати Америки отримали незалежність в 1776 році. Конституція Сполучених Штатів Америки була написана в 1787 р., ратифікована в 1788 р., а діє з 1789 р.
Що ж стосується України, то першим кроком до незалежності та створення своєї власної незалежної держави, було проголошення Верховною Радою Української РСР Декларації про державний суверенітет України[4].
Другим, та не менш важливим, документом є Постанова Верховної Ради Української РСР «Про проголошення незалежності України» та Акт проголошення незалежності України[5].
Конституція України народжувалася важко
та в муках!
Процес розробки і прийняття Конституції України був досить тернистим, мав декілька критичних моментів та тривав цілих 5 років.
Після прийняття Декларації, Верховна Рада УРСР утворила спеціальну «Конституційну комісію» для розробки Конституції.
Проте, даний процес затягнувся та не приніс бажаних результатів...
В 1994 році виявилось, що щось не так із «возом», а може і з «кобилою», а тому, було вирішено обрати нову «Конституційну комісію».
Проте, результатів народ так і не отримав…
Як компроміс та тимчасовий захід, було прийнято Конституційний Договір[6]між Верховною Радою України та Президентом України, та продовжено намагання розробити, узгодити та прийняти нову Конституцію України.
Конституція України 1996 року була прийнята після численних чварів та ультиматумів, і стала політичним компромісом між різними політичними «елітами»
[1]Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорізького від 5 квітня 1710 року.
[2]Статут про державний устрій, права і вольності УНР від 29 квітня 1918 року.
[3]«Квазі» (псевдо) конституції часів радянщини.
[4]Від 16 липня 1990 року (далі – Декларація).
[5]Від 24 серпня 1991 року.
[6]Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні, на період до прийняття нової Конституції України.