Глава 10

– Ем… –  це було перше, що промовила подруга з того моменту, як ми вийшли з тієї клятої вбиральні і відправили Віталіну, яка, дякувати Богу, не встигла нічого зайвого побачити, веселитися до народу.

– І це все, що ти хочеш мені сказати? – спитала в неї, притулившись спиною до холодної стінки свого кабінету, в який ми щойно зайшли.

– Та я просто ще в шоці і ніяк не можу нормально сформулювати питання, – відповіла Злата, дублюючи мою позу.

– Я й сама трохи в шоці... – з невеселою усмішкою зізналася подрузі.

– Ви…?

– Нічого не було! – вигукнула трохи гучніше, ніж варто було.

– Але… могло бути?

– Не могло! Я просто хотіла допомогти йому змінити сорочку, яку ж сама і зіпсувала!

– Те, як ти ефектно влаштувала йому душ із соку, я бачила, але… Він не міг сам впоратися із сорочкою? – скептично вигнувши брову, спитала подруга.

– Він був зайнятий важливим дзвінком, а ми запізнювалися… Точніше й досі дуже запізнюємося. І тому... Я. Просто. Хотіла. Допомогти! – поспішила пояснити, ще раз роблячи акцент на тому, що нічого "такого" в мене в думках не було, коли я полізла своїми руками до його сорочки.

– Алю, – Злата торкнулася мого плеча рукою, – скажи відверто, ти все ще відчуваєш щось до Адріана?

– Я?! Ні! З чого ти це взагалі взяла? – засміялася, але, чесно кажучи, вийшло якось не дуже натурально. – Про це навіть й мови бути не може! Я вже давно забула його. Він просто мій партнер по проєкту і... чоловік, який, між іншим, зробив мені в минулому надто боляче, забула? Я б нізащо не стала повторювати свою помилку. Та й… В мене Макс є!

– Макс в тебе є всього декілька місяців на рік, а весь інший час – ти абсолютно вільна жінка, яка має право на нормального мужика, – фиркнула на це вона у відповідь.

Так, ви правильно зрозуміли. Вона теж далеко не в захваті від мого Макса. І аргументи в неї завжди майже один в один, як у моїх батьків.

– Мене все влаштовує, – вже звично протараторила, пожавши плечима. – Головне – стабільно та комфортно.

– Хіба стабільно і комфортно це краще, ніж пристрасно і шалено?

– Так. Іноді це набагато краще, – впевнено відповіла, а потім нахмурено продовжила: – Щось мені не подобається, куди звернула ця розмова.

– Гаразд, залишимо це на потім. Але ти впевнена, що зможеш тримати себе в руках поряд з Адріаном?

– В мене немає іншого вибору, – криво посміхнулася. – Та й зрештою, як я й сказала, нічого такого страшного не сталося.

– Ага, у вас просто ледь не стався швидкий секс у вбиральні, – закотила очі вгору Злата. – Хоч би зачинилися, а то наче малі діти.

– Гей, ти що таке кажеш? – одразу обурилася, адже не очікувала почути таких слів від подруги. – Я б ніколи не зрадила Макса! Тим більше з Адріаном. Тим більше у вбиральні!

– Ну, добре-добре. Не зрадила б, так не зрадила б, – з хитрою усмішкою промовила вона мені на це. – Але, погодься, твоя реакція на його голий торс була досить неоднозначною. Ні, ти не подумай, я тебе не засуджую. Навпаки навіть. 

– Нічого неоднозначного там не було! Це просто реакція на привабливе чоловіче тіло!

– Ага! Тобто ти все ж вважаєш його тіло привабливим?

– Тільки сліпий не вважатиме тіло Адріана Лорана привабливим, Злато, і то... поки не торкнеться його руками і не відчує той рельєф. А взагалі... Слухай, досить вже це обговорювати. Це була хвилинка слабкості дівчини, яка вже третій місяць без інтимного життя. Ось і все.

– Ну-ну, – гмикнула вона у відповідь. – Повторюй собі це частіше, тоді, можливо, зможеш спокійно пережити цей вечір.

– Ти нестерпна, – легенько штовхнула її, а потім перевела свій погляд на годинник і зрозуміла, що більше відкладати своє повернення до Адріана не можна.

Дякувати Богу, ця коротка розмова зі Златою, як я і сподівалася, допомогла мені розкласти в голові по поличках всі переживання щодо цієї незручної ситуації з Адріаном. Тепер я абсолютно впевнена, що нічого страшного не сталося. Ну, стояли ми близько, і що? Ну, торкнулася я його, і що? Можна подумати Адріана ніколи жінки не торкалися. А враховуючи його репутацію (ще той бабій), то для нього це взагалі звичне діло. А я… Я вже пояснила, чому так відреагувала. Просто природна реакція організму. Пф… Звичайне діло! І навіть якби Злата не з'явилася, я б не допустила нічого такого, що вона там собі у голові нафантазувала. Ще б декілька секунд і я б взяла себе в руки. Точно вам кажу!

На всяк випадок я зробила ще декілька контрольних глибоких вдихів та видихів, а потім швидко поправила зачіску, взяла свій клатч та рішучо вирушила на вихід з офісу. Чому на вихід одразу? Ну, я подумала, що в Адріана було достатньо часу, щоб переодягнутися, а після цього він точно не став би продовжувати самотньо стовбичити у вбиральні. А враховуючи, що в моєму кабінеті він не з'явився, можна зробити висновок, що він, скоріше за все, вирішив спуститися і чекати мене в авто, як ми від самого початку й домовлялися.

Як виявилося, зі своїм висновком я не помилилася. Партнер дійсно вже сидів за кермом своєї величезної синьої Audi Q8 і чекав мене, під'їхавши до головного входу.