11

ІРИНА
Закриваю планшет. Папери віддаю Елеонорі. 

Руки трясуться, але я тримаю їх у русі — хвилювання ніхто не має помітити. Зокрема Влад.

Краєм ока помічаю його вдаваний спокій, під яким кипить внутрішня енергія. Знаю. Колись могла спостерігати це зблизька. Відчувати. Торкатися сильних грудей...

Відганяю думки про нього. Не зараз.

— Візьмеш у головного мій планшет. Я буду в офісі, — звертаюся до помічниці англійською, тихо, щоб почули лише свої.

Колега збирає всі теки та планшети зі столу, суне їх у портфель і нахиляється до вуха:

— На вас надто щільно дивиться TitanWay, міс Ірен.

— Вони конкуренти. Інакше як "щільно" в наш бік не дивилися б. — відповідаю спокійно.

Елеонора киває. 

Я піднімаюся з місця. На Влада більше не дивлюся. Він усе ще мій конкурент, сила якого стирає все на шляху…

Та достатньо мені встати, як тихий шелест паперів розрізає його владний голос:

— Mr. Chairman, this isn’t about trust. I’m giving you a chance not to make a mistake. Because mistakes in decisions like these come at a high cost for both sides.
(Пане голово, я не про довіру. Я даю вам можливість не помилитися. Бо помилки в таких рішеннях дорого коштують обом сторонам.)

Завмираю на мить.

Він завжди був бездоганний, навіть у словах. І зараз це так само. У його фразі чітко розмежоване, де контракт, а де особисте. І його чую.

Чорт! Я знала, що це було надто легко. Знала! І повелася… З ним завжди має бути контроль — у діях, жестах, а іноді й у думках! Навіть коли йдеш у туалет, ім’я його має бути у голові, щоб не стати мішенню його кмітливості.

Я дала слабинку: поспішила. І тепер мушу покладатися на розум, який не шліфує ситуацію.

Розслабилася.

Підіймаю очі на своє минуле. Ось він. Справжній. Все контролює. Навіть щільність повітря та дихання колег… моїх теж.

Але…

Представник замовника зупиняється надто різко. Його погляд по черзі торкається наших облич і говорить те, на що я не мала надії:

— Mr. Vlad, your position has been noted. However, the committee will not assume responsibility in matters that are internal to both companies. All responsibility and consequences rest solely with TitanWay and VerraLine. I am confident that you both will find a way to resolve this matter.
(Пане Влад, ваша позиція взята до уваги. Проте комітет не братиме на себе відповідальність там, де це має внутрішній характер обох компаній. Вся відповідальність та наслідки покладаються виключно на ТітанВей та ВераЛайн. Впевнений, ви обоє знайдете спосіб вирішити це питання.)

Диявол... Було надто помітно зі сторони.

Вдаю образу. Інакше це був би мій крах.

— Збери планшети. Чекатиму тебе в офісі, — даю востаннє вказівку помічниці і йду. Більше не роздаючи ввічливих поглядів.