Комусь....коли нікому не треба

Три отрути

Її труїли три отрути,
Життя її скорочували вік...
Її труїли три отрути:
Любов, ненависть і звичайно ж біль...

Та перша не була як трунок,
Солодка і п'янка, мов мед-вино.
Як перший щирий поцілунок,
Як найяскравіше кіно...

Але точила пам'ять зсередини...
Стирала факти - малювала дим.
Міняла обриси людини,
Робила сон таким чітким!

Від неї серце тихо нило,
Просило ласки і обійм...
Всередині безжалісно скрипіло:
"Він і не був колись твоїм!"

Любов та сплелася лозою
Із другою отрутою в крові...
З ненавистю святою,
Яку ховають десь на дні...

Вона ненавиділа щиро,
Буденність днів і тихий страх ночей.
Вона ненавиділа вміло
Бездонний колір вже чужих очей.

Вливала в вени ця отрута,
Гріховний помсти план.
Душа від неї була скута...
І серце загнане в капкан!

Нестерпним бонусом йшов біль,
Під шкіру голками впивався...
Коли ще чулося: " Повір!"
Він знов вогнем у тілі озивався.

Тримав в кайданах душу й тіло,
Терпляче мучив кожен нерв...
Усе що серце втомлене хотіло,
Безжально, біль той, викреслив і стер...

Її труїли три отрути,
Вона ж шукала антидот...
Їй вдосталь було лиш почути,
Що він нічого не забув!

Подобається

#1907 в Різне
#349 в Поезія

Відредаговано: 13.09.2026