Комусь....коли нікому не треба

Знову

Я зберусь, вкотре себе підлатаю...
Від негоєних століттями ран,
Як боліло тоді пам'ятаю...
Та і нині болить - хронічний цей стан.

Розберу на молекули всі помилки і слова,
Між рядками шукатиму правди оману...
Біль цей - моя лиш вина...
І перечити цьому не стану.

Як пластир, усмішку приклею,
Не гоїть- та ніби вже менше болить.
Хтось правду лікує брехнею,
А інший любов'ю грішить...

Я вирву із себе усе, що тримало,
Розтрощу “терпи” і забуду “мовчи”,
Мене занадто довго всередині рвало —
Тепер я навчилась кричати вночі...

Подобається

#246 в Різне
#7 в Поезія

Відредаговано: 01.05.2026