Комусь....коли нікому не треба

Я все ж навчусь нічого не хотіти

Колись давно, у іншому житті,
Я так літати мріяла ночами!
Такі солодкі були сни оті...
Про те кохання сильне до нестями...

Колись... давно... чи було це зі мною?
Я вже забула... може, це міраж?
Назавжди зламана тобою,
Розбита й зібрана — неякісний вітраж...

Минеться все, всі сни і мрії...
Минуться й стогони мої...
Забудуться несправджені надії,
Все загубиться в буденній тишині.

Навчу себе оберігати спокій,
Без лат, мечів, прозорих ширм...
Розчиню біль у дійсності жорстокій,
На душу й серце ляже грим...

Я вже навчусь нічого не хотіти...
Іти туди, куди вода тече,
Без мрій навчуся жити...
Бо тільки так у грудях не пече...

Подобається

#292 в Різне
#15 в Поезія

Відредаговано: 05.04.2026