Глава 3. Операція «Нормальні люди»

У п'ятницю о шостій вечора Ксав'є Морель стояв посеред вітальні з рулеткою, блокнотом і виразом обличчя людини, яка щойно дізналася, що її квартиру обрали для зйомок реаліті-шоу.

— Чому диван стоїть на сорок сантиметрів лівіше?

Тобі, який сидів на підлозі й розпаковував коробку з декоративними подушками, навіть не підвів голови.

— Тому що Кріс його пересунув.

— Навіщо?

— Сказав, що так краще циркулює енергія.

Ксав'є повільно повернувся до Кріса. Той стояв біля вікна й намагався розібратися з інструкцією до штучної пальми.

— Ти пересунув диван заради циркуляції енергії?

— Ні, — відповів Кріс. — Насправді там була пляма на килимі. Але варіант з енергією звучить пристойніше.

— Яка пляма?

— Стара.

— Наскільки стара?

— Це філософське питання.

Ксав'є поклав рулетку на стіл.

— Покажи.

— Може, не треба?

— Кріс.

— Добре. Але одразу попереджаю: ніхто не постраждав.

Тобі перестав розпаковувати подушки.

— Це дуже дивний початок пояснення плями.

Кріс відсунув диван.

На світлому килимі виднівся великий круглий слід темно-червоного кольору.

Ксав'є мовчав. Тобі нахилився ближче.

— Це що?

— Сангрія, — відповів Кріс.

— Ти впевнений?

— Абсолютно.

— Чому тоді пахне полуницею?

— Бо це була полунична сангрія.

Ксав'є присів навпочіпки, торкнувся краю плями й підвів очі.

— Кріс, це фарба.

— А, точно.

— Червона фарба.

— Так.

— На моєму килимі.

— Технічно килим належить місіс Говард.

— Кріс!

— Добре, добре! Я хотів перефарбувати старий торшер.

Тобі озирнувся.

— Який торшер?

Кріс показав на сміттєвий пакет біля дверей.

— Той.

Ксав'є відкрив пакет. Усередині лежав торшер із червоною ніжкою, чорним абажуром і слідами клею.

— Чому він зламаний?

— Дизайнерський експеримент не вдався.

— Ти купив новий?

— Звісно.

— Де він?

Кріс показав на коробку біля стіни. Ксав'є прочитав напис. «Торшер LED RGB. 16 мільйонів кольорів. Керування голосом».

Він заплющив очі.

— Нам потрібна нормальна квартира, а не нічний клуб.

— Він має режим теплого білого світла.

— Тоді навіщо шістнадцять мільйонів кольорів?

— Щоб було з чого вибирати.

Тобі засміявся.

— Поставимо червоний. Під колір плями.

Ксав'є подивився на нього.

— Ти сьогодні відповідаєш за прибирання.

— Чому я?!

— Тому що ти щойно добровільно звернув увагу на проблему.

— Це не так працює!

— У нашій квартирі — саме так.

Підготовка до появи Мії тривала вже майже добу.

За цей час вони встигли придбати маленький холодильник для крові, декоративні подушки, дві штучні рослини, новий килим і настінний годинник, який Кріс вибрав лише тому, що стрілки на ньому мали форму котячих лап.

Ксав'є годинник забракував.

Кріс повісив його у своїй кімнаті.

Окремою проблемою виявилися продукти. У звичайному холодильнику тепер стояли молоко, яйця, сир, овочі, два йогурти, упаковка шинки й банка оливок.

Усе це купив Тобі.

— Навіщо оливки? — запитав Ксав'є.

— Люди їдять оливки.

— Не всі.

— Але деякі.

— Тобі, ми не відкриваємо продуктовий магазин.

— Я просто хотів, щоб холодильник виглядав нормально.

Кріс зазирнув усередину.

— А де кетчуп?

— Навіщо нам кетчуп?

— Тобі, якщо ти хочеш зобразити нормальних людей, у холодильнику має бути кетчуп.

— Це закон?

— Практично.

Ксав'є взяв із полиці банку оливок.

— Ми повинні пам'ятати, що Мія справді харчуватиметься звичайною їжею. Не можна перетворювати кухню на декорацію.