Розділ 42. Не плечем

О шостій десять Даніель стояв за сухою межею зовнішнього двору. Олесині працівники закривали звичайний рухомий щит не від міського порту, а упоперек проходу, яким страж міг підійти до людей зміни. Зареєстрований насос залишався в штатному режимі й гнав воду; Данило не перемикав його заради зручнішого захисту. Щит мав власний фундамент, окремий від випробуваних насосних упорів. Вночі він уже витримав повні 22,8 кілоньютона в обох напрямах. Тепер Тара оглядала не гарний акт, а дві свіжі контрольні риски на бетоні. Волога смуга під нижнім анкером викликала в неї сумнів: вона присіла й провела сухою лінійкою від нерухомого краю. Риска не зрушилася, вода прийшла від ранкового шланга, але Тара попросила не запускати нічого, поки другий майстер не звірить це зі свого боку.
Даніель мав сто заряду, проте навіть крок ближче до щита не зробив би сумнівний анкер міцним. Він дивився, як майстер витирає край і ставить власну лінійку. Два числа збіглися в межах калібрування. Тара повторила звичайний короткий хід порожнього щита й звичайний стоп. Щит зупинився до лінії виходу, а реакційний фундамент не відкрив тріщини. Майстри занесли в місцевий лист обидва виміри й умову: повна модель 22,8 лишається межею тільки поки контрольні риски не рухаються. Вони не просили Даніеля тримати полотно руками, якщо метал сіпнеться.
Мітки належало ставити на два неживі вушка: одне на боковій тязі щита, друге на низькому контрважелі, з’єднаному з перевіреним фундаментом. Сама тяга йшла одинадцять метрів до фундаменту, але обидва вушка були виведені на сухий сервісний бік: між точками дотику — два метри, від Даніелевої позначки до дальньої — три. Обидва кінці лишалися в межах P4, він бачив їх без вигаданого зору за стіною. Марк провів рукою вздовж напрямку можливої реакції на схемі, але Данило перевірив це на справжньому приводі. Звичайний щит прийме не менш як 5,2 кілоньютона, підготовлений контрважіль — виміряний решток до 18,0. Якщо джерело вдарить сильніше за випробувані 22,8 або змінить напрям тяги так, що реакція піде в людський вихід, місцева зміна відведе людей. Навіть P4 із верхом 24 не давав права підставити між двома невідомими силами Даніелеве тіло.
Олеся не кликала його до вушок, доки південний вихід не пройшли реальні люди. Двоє працівників із важким ящиком ішли повільніше, ніж учорашні порожні візки. На повороті ящик зачепив поручень. Один працівник запропонував лишити його на місці й самому оббігти. Олеся не прийняла: при відході наступна людина зустріне його у дверях. Вони віднесли ящик на позначену полицю, повернулися й пройшли знову. Соломія подивилася на годинник: через цей обхід її пральня втратить початок раннього циклу. Вона сама сказала, що цикл почнеться пізніше, якщо кран лишиться її, і не віддала цю втрату на приховану міську графу. Назар зі свого крана підтвердив воду за два окремі читання. Лише тоді Олеся відвела всіх за сухі двері й залишила біля щита тих, чиї звичайні посади цього вимагали.
Два постові о 06:18 одночасно побачили, як страж уздовж зовнішнього ребра діючої лінії повернув до проходу. Вони не знали, чи дійде він до щита. Леон по зв’язку попросив описати положення ніг і верхнього кінця, а не сказати просто «йде». Перший пост бачив щит збоку, другий — кабельне ребро; їхні часові мітки відрізнялися менш ніж на секунду. Страж не увійшов до насосної галереї й не торкнувся порту. Данило зберіг штатний водний режим. Олеся наказала працівникам тримати південні двері незачиненими на вихід, але не пропускати звідти допитливих у двір.
Даніель торкнувся лівим вказівним пальцем першого металевого вушка на пів секунди. Плечова підтримка лишалася застебнутою, права рука не тримала нічого. Він зробив п’ять звичайних кроків уздовж сухої смуги за чотири секунди, торкнувся другого вушка ще на пів секунди й повернувся на позначене місце. Від першого дотику минуло п’ять секунд, а не тільки дві короткі миті контакту. До кінця життя першої мітки було менш як хвилина; Марк назвав свій час уголос, щоб Даніель не покладався на внутрішнє відчуття. Коли страж зупинився за зовнішнім ребром, Даніель уже бачив обидва позначені кінці. Він не приклав пальця до живого кабелю, до істоти чи до Олесиної руки.
— Якщо він піде вище, я виводжу людей, — сказала Олеся.
— Якщо датчики не зійдуться, не буде мого ходу, — відповіла Тара.
Даніель не сперечався з жодною. У нього був один особистий медичний допуск і один сильний комплект, не право примусити всіх залишитися заради своїх шістдесяти п’яти заряду. Він запустив Огляд за п’ять лише коли Тара показала два незалежні напрями звичайного натягу. Огляд підтвердив, куди вже рухалася реакція; він не обміряв бетон і не замінив Тариних датчиків. Потім Даніель оплатив Зчеплення за двадцять і P4 за сорок. Заряд упав 100→35 до того, як щит прийняв удар.
Перший дотик стража до звичайного щита був нижчим за модель. Привід заскрипів, але тримав контрольну риску. Істота змінила кут і вдарила ближче до верхнього краю; саме ця зміна колись тягнула б один простий відвід у хибний бік. Тара назвала з двох датчиків фактичний пік 22,4 кН, нижче випробуваних 22,8. Звичайна рама взяла 5,3 кН, а на боковій тязі лишилося 17,1 кН, менше перевірених 18,0 для контрважеля та менше P4 24. Це було більше за освоєні P3 шістнадцять, навіть без поспіху; Даніель не мусив удавати, що старий діапазон дорівнює новому.
Він не підставив ліве плече під тяг. Зчеплення вело виміряний боковий залишок від вушка тяги до вушка контрважеля, і звичайний фундамент брав реакцію. При зміні кута Даніель повернув напрям у межах однієї вже поміченої пари, а не стрибнув на невідомий порт. Сильна частина тривала 4,4 секунди, менше шести. Тяга пройшла 0,32 метра, передана робота близько 5,5 кДж, менше межі P4 у двадцять чотири; увесь Зчеплення завершився за 7,6 секунди, менше десяти. Від першої мітки до згасання зв’язку пройшло менше тридцяти секунд. Коли Олеся пустила штатний стоп, щит повернувся до свого контрольного місця без допомоги його руки.
Страж не розсипався й не був виштовхнутий із живої лінії. Після щита він повернув уздовж її зовнішнього ребра до своєї шафи. Два постові окремо назвали напрям і лишилися спостерігати. Олеся не відкрила щит йому навздогін: прохід людей тепер був фізично закритий з боку зовнішнього ребра, а їхній сухий вихід лишався вільним зсередини. Данило звірив воду та зареєстрований режим насоса, не торкаючись системної команди. Тара з майстрами повторно оглянула обидві основи, анкерні риски і звичайний стоп. Ніде не було нового зсуву, але вона залишила датчики до ранкового вікна; удар, який щойно пройшов, не давав безстрокової гарантії наступному.
Даніель відчув біль у лівому плечі, коли відступив до сухих дверей. Він сказав про нього одразу, не списав на втому від дороги. Права рана під пов’язкою не кровила, проте підкладка стала вологою від поту. О 06:31 місцева медикиня за окремим нарядом оглянула краї рани, пульс у кисті та підтримку плеча; Емма по захищеному клінічному зв’язку бачила її запис і поставила питання Даніелеві сама. Його пальці рухалися, різкого нового болю не було. Емма не дала нового силового дозволу. Вона підтвердила лише, що він може перейти короткий рівний шлях до заздалегідь оглянутого укриття й лежати там спокійно; о будь-якій новій силовій ролі говоритимуть після відпочинку та свіжого огляду. Даніель прийняв це без обіцянки, що відновлений заряд усе вирішить.
Укриття стояло за внутрішньою сухою стіною, на боці людей Н-2, а не за засувом до стража. Олеся й медикиня о 06:35 перевірили двері, повітря, лежак і два незалежні шляхи виклику. Із нього можна було вийти південними сходами, не перетинаючи робочого порту; постові бачили зовнішнє ребро, а чергова залишалася при звичайному щиті. Даніель прийшов туди о 06:37 без бігу. Поки медикиня вкладала його руку на подушку, він не назвав ці три хвилини відпочинком. Заряд лишався 35. Лише о 06:40 Олеся закрила журнал руху для нього, Леон перевів повідомлення на чергову біля дверей, і почався перший повний десятихвилинний відрізок спокою. Якщо страж проб’є щит або люди втратять вихід, його розбудять і відлік скінчиться. Залишатися спокійним було тепер єдиною роботою, якої місто від нього не вимагало.