Розділ 38. Голоси до відліку

Д120 о першій двадцять сім Даніель поклав слухавку на край домашнього столу. На папірці від Софії стояли три адреси з трьома різними підписами. Від позначки «Н-2» ще пахло свіжим чорнилом, хоча оригінал залишився за річкою. Він знав, скільки разів у Мереві слово «є» означало лише, що хтось знайшов аркуш. Тепер під кожним аркушем були години води, проходи людей і право цих людей сказати «стоп». Спільної команди не було.
Права рука під пов’язкою не давала спертися на стіл. Заряд у вікні показував сто після повних ста тридцяти хвилин спокою, але Емма не оглядала його від початку Д120 і не дозволяла силової роботи на цю дату. Даніель не взяв куртку. Павел показав йому на кухні дротову лінію міського спостерігача, яку ще Д119 записали як частину звичайного домашнього вводу. Вона передавала тільки голоси; з дому не можна було віддати жодної портової команди. Ніна запропонувала йому стілець біля неї, а не місце біля головного мікрофона. Відмовитися слухати було легше, ніж мовчки слухати, та він сів.
Павел хотів з’єднати домашній приймач із гучномовцем у коридорі: так кожен черговий почув би місто без переказу. Ніна заперечила. Там спали люди, яких не просили тримати дев’яносто секунд міського ризику в голові; одна мешканка й так прокидалася від кожного чужого голосу після Д90. Павел не образився. Він перевірив нижній дзвінок і попросив Даніеля бути при домашній трубці, поки Ніна відповідає людям. Це не робило Даніеля оператором міста. Увесь час, коли Леон збиратиме три команди, дім матиме свого власного чергового й власний шлях покликати допомогу. Даніель погодився, хоч йому хотілося поставити міський звук вище за все інше. Він повернув приймач до себе так, щоб не перекривати Павелового місця біля дверей.
Леон у західному штабі поклав біля годинника три чисті клітинки. О першій тридцять дві Лада з Д-2 прочитала номер свого ключа з діючого деповського пристрою, власний верх 68,3, дату права до Д122 о дев’ятій і стан пожежного проїзду. Водій пожежного візка не повторив за нею «вільно»: він сам провів машину по вчорашньому повороту, повернув її передні колеса й назвав місце, де ще лежала мокра дошка. Лада веліла прибрати дошку, дочекалася його другого проходу й тільки тоді дала своє «так». Даніель чув, як у штабі Леон закреслив першу порожню клітинку. Підпис Лади з учорашнього дня не став її нинішнім голосом.
Сава на С-2 мав інше питання. Його нічний вантаж іще стояв у дальньому обході, за який склад уже платив. Він відмовився притиснути фургон до нової решітки, щоб міському техніку було коротше йти до шафи. Леся з Мироном по черзі вийшли з цеху із візком; Рута прочитала свою температуру, воду і внутрішню С-7, яка залишалася в обчисленому вході. Операторка С-2 підтвердила ключ зі свого пристрою, верх 68,4, місткість і право користувачів зупинити приймач при втраті охолодження. Вона хотіла сказати «так» о першій тридцять п’ять, але Сава ще не повернувся від задньої брами. Рута попросила зачекати. Лише коли він показав вільну ширину обходу й відчинив вихідні двері з боку людей, пролунало друге «так». Два голоси не належали Софії, яка дивилася на їхні числа.
З Н-2 відповіді не було. Орися раніше підписала дванадцятигодинний ряд і перевірила клапан; Назар та Соломія дозволили роботу до власного строку, а Олеся випробувала засув. Але перший пост саме бачив, як страж рушив зовнішнім ребром живої лінії. Леон запитав вдруге, не вимовляючи за східну команду потрібного слова. Хтось у штабі сказав, що обидва інші вже готові й тиша, мабуть, лише затримка передавача. Леон відповів: «У мене тут порожньо». Він не пересунув годинник у колонці Н-2 до майбутнього часу.
На другому годиннику Софія вже підраховувала, скільки лишиться до запропонованих 01:45, якщо насосна попросить ще п’ять хвилин. Вона сказала Леонові, що може зсунути спробу лише поки чинні місцеві та клінічні права справді покривають її початок і повернення. Леон відповів, що порожня клітинка не набуває голосу від запасу часу. За ті хвилини Д-2 не застигне ідеально: пожежний візок має власний ранковий рейс, Сава тримає оплачений обхід, а Соломія не може нескінченно тримати пральних людей біля виходу. Кожен зайвий відлік коштував комусь роботи. Саме тому ніхто з них не хотів удавати, що Н-2 вже відповів.
Даніелеві закортіло схопити дріт і вимагати відповіді. Ніна мовчки накрила долонею свою чашку, щоб не почулося брязкоту. Вона теж слухала цю порожнечу заради двадцяти трьох людей у домі, а не заради запису міської служби. Даніель не мав іншого огляду східного ребра, ніж два постові. Він обережно поклав підтриману ліву руку на коліно і чекав їх, а не підганяв.
На зв’язок вийшла Ярина, нічна резервна зв’язистка. Основний кабель до Н-2 передавав прийом без зворотної мітки часу: почути голос можна було, довести час його виходу — ні. Вона сама обрала резервний міський канал, якому навчилася до цього тижня, і запитала двох постових окремо. Один стояв на сухому південному виході, другий бачив зовнішнє ребро. Обидва назвали свої годинники й описали той самий рух стража: не до засуву, не в людську галерею. Олеся оглянула, чи ніхто не перейшов на небезпечний бік полотна, Данило підтвердив звичайний насосний режим і воду, Орися перевірила незалежне живлення своїх вимірів. Назар не віддав згоди замість Соломії. Та зателефонувала зі своєї пральні і сказала, що її вода та вихід є й що право перервати спробу залишається в неї. Тільки о першій сорок одній Орися дала окреме «так» на резервному маршруті. Ярина прочитала його Леонові з часом; він повторив слова назад, дочекався підтвердження й заповнив третю клітинку.
Ярина не могла просто підняти одну зі старих рацій, повернутих власникам ще Д90. Її міський резервний комплект мав окрему батарею з номером, прийнятим службою на нічну зміну. Вона назвала Леонові цей номер і показник напруги, перевела голос на запасний наземний шлях, а постовому звеліла відповісти не словом «чую», а своїм місцем і часом. Перший раз прийшов лише обривок часу. Черговий міг би поставити галочку і з нього; Ярина повторила виклик через другий вузол. До 01:41 вона отримала дві цілі відповіді та зворотну мітку Н-2. Її рішення відняло три хвилини в Софії, зате Леон знав, який саме оператор зараз має ключ і кому повернеться наказ «скасувати», якщо основний кабель знову промовчить. Ярина лишила запасний канал відкритим на всю спробу, хоча мала вести ще звичайні міські виклики: колега взяв їх за її проханням і назвав час своєї зміни.
У клініці Емма тим часом не чекала міського підсумку. Вона й нічна сестра зняли фактичну зайняту потужність окремої лінії: 19,6 кіловата при їхній межі 22,5. Друга сестра звірила, що два критичні роз’єми не переривалися від ранкового тесту, а незалежний резерв усе ще прийнятий і здатний взяти їхній теперішній тягар на весь оборотний хід. Наклейка про ранкові 19,2 не замінила показника 19,6. Емма попросила сестру ввімкнути й вимкнути тільки їхній звичайний ручний шлях повернення; на пробній індикації він завершився за тридцять сім секунд. Клініка не послала в міський контур свою лікарняну касету і не віддала кермо порту Софії.
У коридорі на мить заговорила пацієнтка Олена, яка доглядала матір: вона хотіла залишитися біля матері, що після вчорашнього огляду нарешті спала рівно. Сестра пояснила, що незалежна критична лінія лишається під ними і що «стоп» Емми передається окремим каналом. Олена сама вирішила залишитися в палаті й попросила перевірити не лампу над дверима, а виклик біля ліжка. Артем у тихому крилі, навпаки, не хотів повернення до загальної палати серед ночі заради чужого плану. Сестра залишила його там і внесла це в нічний лист. Їхніх рішень не перетворювали на голосування за місто. Для Емми важило, що догляд працює при реальній кількості людей, а не в спорожнілій клініці.
О першій сорок три Емма перечитала з черговою дозвіл Д119: одна обмежена оборотна спроба, клінічний поріг, право негайного «стоп», дія до однієї фактичної спроби. Сестра не була на вчорашній зміні. Вона попросила Леона повторити, хто прийме її слово і як вона почує, що три порти повернулися. Леон назвав основний та Яринин резервний маршрут; вони зробили короткий сухий обмін «стоп — почув — повернення», без загального переходу й без витрати касети. Сестра сама сказала, що тепер чергуватиме при її лінії. Емма дала умовне «так» лише цій спробі. На фінальне вікно її відмова лишалася чинною до нового рішення після результату.
Софія попросила три портові команди повторити не числа, а власний стан: людей поза механічним ходом, звичайні ручні повернення, окремі ключі у своїх операторів. Лада назвала деповського водія; складська операторка почекала, поки Рута з Лесею відійдуть від решітки; Орися звірила тиск Назара та два пости. У штабі Марк тримав план місцевого вузлового з’єднувача й термодатчики, не тримав права сказати «так» за жодну з них. Даніель слухав, як три завершені дванадцятигодинні ряди знову стають трьома живими відповідями.
О першій сорок чотири п’ятдесят Софія назвала межі: якщо вона не віддасть скасування до п’ятдесятої секунди, спроба не може бути безпечною; після команди на звичайне повернення кожен місцевий оператор має не більш як сорок секунд, усе разом — не більш як дев’яносто. Вона запитала Емму, чи клінічне «стоп» приходить на обидва канали. Емма вимовила його ще раз, сухо, без спроби. Ярина підтвердила резерв. Леон не поставив час початку в графу завчасно. На кухонному годиннику дому лишалося десять секунд до без чверті другої; Даніель міг тільки сидіти й не приписувати собі чужих рук.